Жванець – село на Кам’янеччині, яке розкинулося на високому березі Дністра біля впадання в нього річки Жванчик. Вперше село згадується у 1431 році як невеличкий населений пункт, проте зручне розташування Жванця поблизу переправи сприяло його швидкому зростанню та розвитку. Для захисту поселення власник села, кам’янецький староста В.Калиновський у XVI ст. збудував тут замок. Але згодом саме через той замок Жванець став постійно зазнавати спустошень та руйнації, особливо під час воєн, які охопили наш край у XVII ст.
Так, у 1621 році в районі Жванця-Хотина розгорнулися жорстокі бойові дії польсько-турецької війни. На допомогу польській армії, яку очолював королевич Владислав, прибуло 40-тисячне козацьке військо Петра Конашевича-Сагайдачного. В результаті, об’єднані польсько-українські загони взяли гору над 150-тисячною турецькою армією, яка на той час вважалася непереможною. Але жванецькі селяни навряд чи зраділи цьому успіху, тому що село було спустошене… своїми ж військами. Про цей випадок історики якось не дуже намагаються згадувати, проте він доволі наочно ілюструє реалії тогочасного життя. При переправі через Дністер польсько-українського війська хтось пустив чутку, що нібито польський гетьман звелів знищити Жванець та дозволив пограбувати навколишні села. Слуги при обозі, завжди охочі до таких дій, кинулися грабувати містечко, за ними пішли й інші “вояки”… За короткий час весь Жванець та навколишні села були спустошені. Військова старшина хоча й намагалася припинити грабування, але зробила це запізно.
Після таких непередбачених подій новий власник містечка Станіслав Лянцкоронський (він отримав його, одружившись із сестрою Калиновського), намагався відновити Жванець. На його прохання король Владислав IV, який на власні очі бачив жванецьку трагедію, дав поселенню міське Магдебурзьке право, привілеї на проведення ярмарків, магістратську печатку та герб. Але ці привілеї не встигли остаточно підняти Жванець з руїни, бо з 1648 року країну та Поділля охопила визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького…
Зараз колись грізна фортеця являє собою руїни. Лише велична північна вежа нагадує про славне минуле села. І все ж руїни Жванецького замку вражають. Особливо – краєвиди, які відкриваються з височенного стрімкого пагорба над річкою Жванчик.
А ще у самому селі слід обов’язково відвідати Вірменський костел XVIII ст., звернувши увагу на герби та елементи оформлення його не надто пишних фасадів.