У Хмельницькому відкрилася виставка картин колишніх учнів художньої школи

Портрети, пейзажі, натюрморти, картини в стилі ню: все це  – роботи колишніх учнів хмельницької дитячої художньої школи. Владислав Мартинов вчився тут азів образотворчого мистецтва і саме у цій  школі зрозумів, чим хоче займатися у житті. Зараз він уже на 4 курсі Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Найбільше любить писати портрети: «Це найцікавіше, тому що не тільки зображаєш людину, а й передаєш її емоції. І що важливо – є живе спілкування. Взагалі я малюю майже жодня, без цього мені ніби чогось не вистачає». Ярослав Леонець теж навчався у хмельницькій художній школі, зараз – на другому курсі Харківської академії. Улюблений жанр Ярослава – композиція, а матеріал – вугілля. У його творчому доробку ця картина займає особливе місце: «Викладачі дали завдання намалювати картину на тему «Зимова втіха». Я вирішив подивитися на це по іншому. Показав людину в інвалідному візку, яка дивиться, як за вікном веселяться люди. Ця картина має для мене вирішальну роль, бо саме завдяки їй я зрозумів, що жанр композиції – це моє».  На виставці – півсотні картин Ярослава Леонця і 35 робіт Владислава Мартинова. Решта – це твори їхнього викладача. Олег Татарін колись вчих цих хлопців у художній школі. А тепер радіє, що не марно: «Ми спілкувалися увесь час, зідзвонювалися. Я побачив їхні роботи і справді зрадів – вони виросли і вони вже сформовані художники і можуть починати самостійно працювати». Сам Олег Татарін зараз більше часу приділяє вчительській діяльності, на творчість часу обмаль. На виставці показує не лише нові роботи, й створені ним ще у 90-их. Мистецтвознавець Людмила Рожко-Павленко порівнювати картини вчителя і його учнів не береться. Каже – у тому й особливість кожного художника, щоб не бути схожим на інших: «Багато художників шукають себе і намагаються знайти свій шлях, ні на кого не схожий. Художників тисячі, щоб тебе помітили і визнали, потрібно чимось відрізнятися. Але щоб себе знайти, свою ізму чи течію, треба обов’язково спочатку навчитися гарно малювати». У художній школі кажуть, що картини колишніх учнів виставляють не вперше. Вчителі переконані, що це стимулуює нинішніх вихованців вчитися краще і далі здобувати академічну освіту.