У райлікарні на Хмельниччині працюють лікар від Бога та його команда

Це розповідь про одного прекрасного лікаря з Полонщини, завідуючого відділенням терапії Полонської ЦРЛ ім. Н.С. Говорун, Йосипа Градомського, та його колег – медичних працівників, які щодня борються із тяжким недугом COVID-19.

Вже майже рік ми щоранку прокидаємося і ввечері засинаємо з новинами про розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19. При цьому, кожен по-різному оцінює дії всіх причетних до запобігання її розповсюдженню. Та є поруч з нами люди, які стоять на першій лінії оборони – медичні працівники. Майже цілодобово у надважких умовах  вони рятують людські життя.

Багато ЗМІ вже писали про недостатню готовність нашої медичної системи, проблеми, з якими стикаються медики кожного дня, ідучи рятувати життя людей, про допомогу від волонтерів та всіх небайдужих. Блогери запускали челленджі у підтримку медиків, а відомі глянцеві журнали випускали обкладинки із новими героями сучасності – лікарями! І так хочеться подякувати усім та особисто кожному, щоб якомога більше людей дізналися про їхні заслуги!

Справжні герої Полонської ЦРЛ

У цій статті я хочу розповісти, як ведуть боротьбу із тяжким недугом у терапевтичному відділені Полонської ЦРЛ ім. Н.С. Говорун. Про одного із справжніх героїв, лікаря вищої категорії, завідувача терапевтичного відділення, Йосипа Градомського, про його колег, високоосвічених та трудолюбивих медичних працівників. На сьогоднішній день у відділенні терапії працюють 3 лікарі, 9 медичних сестер та 8 молодших медичних сестер. Всі вони – справжні бійці у білих халатах, які щодня ризикують своїм життям, щоб врятувати життя й здоров’я інших.

«Лікар від Бога» – так кажуть про Йосипа Валентиновича його пацієнти, «професіонал своєї справи» – так називають його колеги. Лікар Градомський має понад 43 роки сумлінної праці у Полонській ЦРЛ, тисячі вдячних пацієнтів та участь у Всеукраїнських конференціях і з’їздах терапевтів.

Із Йосипом Валентиновичем ми познайомилися ще на початку 80-х років, коли він був ординатором терапевтичного відділення, – згадує кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України Віталій Паламарчук. – Це висококваліфікований чуйний та виважений лікар, провідний спеціаліст, який завжди активно цікавиться новинками у медицині. Одним з перших опанував новітні методи лікування інфаркту міокарда, тромбоемболії легеневої артерії та інших фатальних захворювань Під його керівництвом Полонська терапевтична служба була і залишається однією із провідних у районі.

Рік випробувань

Рік 2020-й став особливим випробуванням, як для всіх лікарів, так і для Йосипа Валентиновича: пандемія коронавірусної інфекції, брак засобів захисту, катастрофічна нехватка персоналу. Адже з самого початку пандемії, крім звичних недуг, у відділені терапії також ведуть боротьбу із COVID-19. Минулоріч Полонська ЦРЛ увійшла до складу медичних закладів, які надають спеціалізовану стаціонарну допомогу хворим з підтвердженим діагнозом та підозрою на коронавірусну інфекцію. 

Попри те, що статус опорної лікарня отримала не одразу з початком пандемії, у відділені терапії продовжували лікувати хворих на COVID-19. Так, з серпня 2020 року на лікуванні тут перебували 204 пацієнти із підтвердженими позитивними тестами на COVID-19, ще 436 хворих із пневмонією (але з негативними тестами). Якщо у розпал пандемії рівень напруги був колосальним, то вже сьогодні у відділені терапії «ворога знають в обличчя». І в цьому значна заслуга Йосипа Валентиновича.

Спочатку було дуже важко. Просто не вистачало робочих рук. Ми були дуже стомлені та виснажені, буквально розривалися між хворими. Наприклад, ввечері крапельниці потрібно було зробити о 22.00, а на чергуванні залишалася лише одна медсестра на все відділення, тому фізично не встигали всім одночасно зробити. Через що пацієнти теж нервували, адже хотіли відпочивати, а не чекати своєї черги на крапельницю. Крім того результати ПЛР-тестів на COVID-19 могли чекати тиждень. Ми були впевнені, що впораємося. Точніше, не мали іншого вибору. Навіть коли вже зовсім не було сил, ми все одно йшли працювати. Адже ми не можемо просто зупинитися в один момент, бо від нас залежить здоров’я та життя людей. А зараз вже легше, та й звикли до такого ритму роботи, – розповідає медична сестра Тетяна Цурик.

Йосип Валентинович завжди нас підтримує, в усіх найскладніших ситуаціях. Напевно, наш колектив тримається завдяки йому, тому що з ним легко і комфортно працювати. Він з радістю ділиться своїми знаннями. За всі роки співпраці ми багато чому навчилися у нього, – додає колега Тетяна Жвалюк.

«Здоров’я хворого – це найвищий закон»

У Йосипа Градомського лікуються також пацієнти з інших областей: Львівської, Житомирської, Київської. Так, вінничанин Микола Дроботун згадує, що кілька років тому його мама була у тяжкому стані, лікарі не давали надії. А коли звернулися до лікаря Градомського, то він буквально підняв маму на ноги. Кілька місяців тому Микола Миколайович сам гостював у Полонному, і з підозрою на COVID-19 був госпіталізований до терапевтичного відділення Полонської ЦРЛ.

Йосип Валентинович – чуйний та уважний лікар, він дуже допоміг у боротьбі з недугою. Вважаю його одним з найкращих медпрацівників Полонщини, – розповів мені у телефонній розмові Микола Миколайович.

Микола Олицький, голова правління СВК «Лабунський», теж був одним із пацієнтів лікаря Градомського, але ще до пандемії. І саме завдяки вмінню та підходу медика отримав кваліфіковану медичну допомогу.

До того ж Йосип Валентинович – чудова людина, відвертий та щирий, завжди вміє підтримати та заспокоїти хворих. Його люблять та поважають у колективі. А у нинішній ситуації він сам ризикує життям  заради здоров’я інших, – каже Микола Васильович.

Сам Йосип Валентинович не любить, коли його хвалять. І каже, що для нього, як у латинському прислів’ї «Здоров’я хворого – це найвищий закон».

У мене чудовий колектив: медичні сестри та молодші медичні сестри. Вони професіонали, які усім серцем і душею віддані своїй справі, і заслуговують найвищої похвали. Це люди з високими моральними цінностями, які завжди готові прийти на допомогу. Вони люблять медицину в собі, а не себе в медицині, – розповідає сам лікар про своїх колег.

Хочеться якомога більше згадувати про таких медиків «за покликанням серця», не забуваючи говорити їм слова подяки! Адже пандемія COVID-19 показала нам, що на їх ентузіазмі, моральних цінностях та професіоналізмі фактично і тримається наша медична система.

Вікторія Походня