У Хмельницькому гвардійці-строковики почали звільнятися в запас

Перші троє солдатів, які проходили службу у військовій частині 3053 Національної гвардії України, що дислокується у Хмельницькому, найближчим часом повернуться на рідну Буковину. 18 місяців, проведених в армії, юнаки згадують з вдячністю, оскільки служба зробила з них справжніх чоловіків.

Документи готові, речі зібрані, останні приготування до від’їзду та прощання з друзями… Троє гвардійців, що з честю, гідністю та по-чоловічому мужньо й витривало пройшли усі випробування строкової військової служби тривалістю у вісімнадцять місяців, сьогодні залишають військову частину, яка вже стала рідною.

Що змінилося для хлопців за ці півтора роки? Що дала їм військова служба, чого навчила? Що було найважчим та що – найціннішим, тим, що залишиться з ними назавжди? Чим планують займатися у цивільному житті?… Усім цим – досвідом, думками та планами – хлопці поділилися у свій останній день у статусі солдатів строкової служби.

Мар’ян

Особисто для мене  це був дуже цінний час, який докорінно змінив мене – моє бачення світу, мої цінності, погляди на принципово важливі речі, – розповідає старший солдат Мар’ян Ластівка, – я став дійсно по-справжньому цінувати рідних та близьких людей, навчався розрізняти, що є насправді важливим в житті, а на що не варто розпорошуватися.»

Найважче, зізнається Мар’ян, було на самому початку, коли доводилося приймати нові правила у військовій структурі та звикати до всього, з чим раніше не стикався.

Дисципліна, великі фізичні навантаження, дотримання статутних вимог – це здавалося дуже важким, але швидко звикаєш, коли є підтримка, згуртованість і, звісно, розуміння того, навіщо ти тут і що тут робиш. Завдяки армії я полюбив спорт, сильно покращив свою фізичну форму, став членом футбольної команди, у складі якої грав за нашу військову частину. Для мене все це важливо. Збережу про службу найкращі спогади та підтримуватиму спілкування з друзями, яких здобув тут.

Після короткого відпочинку по приїзду додому в планах Мар’яна – обов’язкове закінчення навчання в університеті та робота в одному зі структурних підрозділів МВС.

Михайло

В армії повністю переосмислюєш ставлення до цивільного життя, до буденного, до того, що саме ти робиш і чим займаєшся по життю, – ділиться Михайло Герецун, який також сьогодні демобілізується. – Я почав цінувати прості речі,  дрібні моменти,  розуміти важливість того, на що раніше не звертав уваги. Саме під час служби зрозумів, наскільки важливою є дружба, коли поруч є люди, які завжди підставлять плече у найважчі моменти, з яким можеш розділити і проблеми, і радість… Це справжня цінність, впевнений, що берегтиму цю дружбу все життя. Багато тих, кого вважав друзями в цивільному житті, «відсіялися», оскільки у нас  вже різні цінності, залишилися лише найкращі, натомість – тут здобув тих, кому мені точно по дорозі!

Після військової служби Михайло планує відновити заняття улюбленою і цілком цивільною професійною  діяльністю – виробництвом та художньою обробкою меблів.

Олександр

Олександр Гончаров впевнений, що зараз він абсолютна інша людина, аніж той хлопець, який був призваний на службу півтора роки тому.

Я подорослішав психологічно, став відповідальним, зміцнів і тілом, і духом, звісно ж, став витривалішим, натренував силу волі, поборов свої страхи та комплекси. Загалом, багато чого змінилося в мені самому та в моїх поглядах на світ, на життя, ставлення до  себе та до оточуючих.  Тепер точно знаю ціну підтримці рідних та справжній дружбі. Ці місяці у війську  були недаремними, а навпаки – мабуть, найважливішими у моєму житті. Це уроки на все подальше життя.

Усі троє хлопців, які з години на годину від’їдуть на рідну Буковину, зізнаються, що з теплотою та вдячністю згадуватимуть службу в армії, яка зробила з них справжніх чоловіків – сильних, мужніх, витривалих, відважних та відповідальних – а тим, хто сьогодні-завтра отримає повістку, радять не пасувати перед труднощами, сміливо йти служити до війська, нічого не боятися і пам’ятати, що лише так можна стати справжнім чоловіком та здобути той цінний досвід, уміння й навики, які можливо здобути лише під час проходження військової служби.

Марина Березюк. Фото автора