Три кити децентралізації на Хмельниччині

Три кити децентралізації на Хмельниччині 06 Червня 2021 590
Суспільство

Децентралізація, яка мала на меті змінити адміністративно-територіальний устрій громад, зробити їх більш ефективними, а владу на місцях – більш відповідальною, стартувала в Україні 7 років тому, у 2014. Перші громади сформувалися у 2015, а в середині 2020 року процес реформування завершився офіційною ліквідацією старих та утворенням нових районів. Місцеві вибори у новоутворених громадах відбулися у жовтні-листопаді минулого року, остаточно закріпивши результати адміністративно-територіальної реформи.

Шлях, який пройшли за цей час у громадах Хмельниччини, напевно, був для всіх непростим. Хтось за ці роки знайшов свою стежку, якою наразі впевнено крокує. Хтось все ще шукає свою дорогу. В давнину вважали, що Земля пласка та стоїть на трьох китах. Вдаючись до алегорії, можна сказати, що й децентралізація у своєму підґрунті також має трьох «китів» – це мешканці громад, плани громад та, власне, їхні керівники. Саме від останніх багато в чому залежить, чи будуть реалізовані сміливі ідеї та чи будуть мешканці області жити краще та комфортніше.

Наші сьогоднішні герої – очільники трьох новостворених територіальних громад Хмельниччини. Свій шлях до успіху кожен з них прокладає на свій розсуд, тож і здобутки та проблеми у кожного – свої, хоч і часто схожі. А ще вони дуже схожі у своєму прагненні реалізувати амбітні цілі та зробити життя в очолюваних ними громадах комфортним та щасливим.

Ніла ОСТРОВСЬКА: «Я бачу громаду, в якій хочуть залишатись і жити наші діти»

Красилівська ОТГ, яку очолює Ніла Островська, після реформи територіально суттєво збільшилася. Відповідно, побільшало і клопоту в міської голови.

Ми доєднали 8 колишніх сільських рад. На їх основі утворили 7 нових старостинських округів. Пройшли процес адаптації цих територій під наші умови, під наші закони, під наші рішення. Села, що доєдналися, мають схожі проблеми: будівництво водогонів, вуличне освітлення, ремонт доріг. І ми поступово їх вирішуємо, – каже Ніла Василівна.

Реконструкція очисних споруд – одна з нагальних проблем у громаді. Її тут почали розв’язувати ще у 2109. Спочатку – самотужки, передбачивши на це кошти у міському бюджеті. Згодом отримали кошти з обласного бюджету, а потім знову доклали свої. Проте загалом на реконструкцію потрібні десятки мільйонів, і самостійно цю проблему громаді не вирішити.

Загальна вартість реконструкції об’єкту – 44 мільйони. І те, що ми освоїли тільки 4 – то маленька доля з того всього обсягу, який нам необхідний. І жодна громада в Україні, жодне місто самотужки такі об’єкти не реконструювало, – пояснює Ніла Островська.  

Ковідна пандемія змусила владу усіх рівнів переглянути підходи до медичних закладів. Переймаються цим і в Красилівській ОТГ.  За словами Ніли Островської, є успіхи по грантових проєктах, по устаткуванню, яке було придбане за кошти японського посольства.

Ми написали проєкт, придбали сучасне медичне обладнання на значні кошти. Зараз воно працює в поліклініці. Ми виділяли кошти на ремонт приміщення лікарні, ремонтували капітально дорогу на території лікарні навіть тоді, коли вона ще не була під управлінням громади, – ділиться очільниця громади.

Проблему безпритульних тварин, яка є досить болючою не тільки для Красилова, а й для інших, навіть великих міст, тут також намагаються вирішити. Поки що – за рахунок небайдужих мешканців громади, які допомагають, чим можуть.

Дуже приємно, що такі люди є, але ми продовжуємо шукати глобальніше розв’язання цієї проблеми. Питання створення притулку не зняте з порядку денного. На жаль, те приміщення, на яке ми розраховували, нам не продали. Тут ми не можемо вплинути, бо то власність приватна. Тому шукаємо інші приміщення, – каже Ніла Островська.

Звісно, це не всі питання та проблеми, якими живе громада, і кожне з них важливе для її очільниці, аби була реалізована головна мета:

Я бачу громаду, в якій хочуть залишатись і жити наші діти. А цим поняттям дуже багато сказано. Значить, тут комфортно, значить, тут є, де проводити дозвілля, значить, тут є робочі місця, значить тут взагалі хочеться жити. Таку громаду я бачу через 5 років, і ми не просто мріємо, ми щодня до цього рухаємося.

Микола МЕЛЬНИЧУК: «Суть не в заступниках, а в напрямках діяльності»

У кріслі міського голови Старокостянтинова (раніше), а нині очільника Старокостянтинівської міської громади Микола Мельничук – чи не найдовше серед усіх очільників громад області, аж з 2002 року. За цей час свою громаду та її проблеми він вивчив, так би мовити, «від А до Я».

Коли розпочиналася адміністративна територіальна реформа, я проїхав всі села, бо прагнув створити одну об’єднану громаду. Це б дало можливість розвиватися, створювати інфраструктуру, розвивати економіку, поліпшувати соціальний стан наших громадян, забезпечити працевлаштування з відповідною заробітною платою. І дійсно реальним розвитком нашої громади, – каже Микола Степанович.

Проте, додає, цей час втрачено. Наразі громада суттєво збільшилася, тож тут також все доводиться починати майже «з нуля».

Якби ми створилися 5 років тому, ми б уже всю інфраструктуру відбудували, провели реконструкцію, подбали про енергоефективність, об’єкти соціального призначення привели б у відповідність. Але цього не відбулося, ми втратили приблизно більше мільярда гривень, – коментує очільник громади.

Микола Мельничук також відомий тим, що наразі має найбільше заступників у порівнянні з колегами. Їх у міського голови аж 9. Проте, на думку очільника громади, цьому є логічне пояснення. Каже: кожен має займатися своєю справою, тоді й ефективність буде вища.

Суть не в заступниках, а в напрямках діяльності, Не може одна людина очолювати охорону здоров’я, освіту, культуру тощо. Громада, яка в нас на сьогодні є, надзвичайно велика, – 27 шкіл, 28 садочків – це тільки по освіті. Амбулаторії, первинна медицина, вторинна, шпиталь, невідкладна допомога, Держпродспоживслужба, санстанція – це все медицина. Або близько 60 будинків культури або клубів у селах… Ми до того й прийшли, що кожний управляв всім і результату не було ніякого, – пояснює Микола Мельничук.

Переймається міський голова і питаннями налагодження комфортного життя у селах, що тепер під його опікою також. Там невирішених проблем, як і в сусідів, вистачає.

Я проводив нараду з директорами шкіл і садочків, і коли запитав, у скількох школах не проведена енергоефективність – 12 підняло руки, що в них нічого не зроблено з цього питання. Проінспектував школи – побачив замінені вікна, проте вони однокамерні, тобто ніякої енергоефективності вони не мають. Тому дуже багато роботи в усіх напрямках. Села заросли бур’янами, кущами, деревами. Є садибні ділянки, які також позаростали, бо ніхто їх не доглядає і не обслуговує, – перераховує першочергові завдання очільник громади.

Є своя мрія і в Миколи Мельничука. Одна з багатьох, але, на його думку, наразі чи не найголовніша.

Найближчим часом буде введено в експлуатацію найпотужніший завод Європи. Приблизно у вересні-жовтні він буде запущений і буде успішно працювати на нашу громаду. А це приблизно 800 робочих місць. І будьте впевнені, так, як місто піднялося за ті роки, відколи я працюю, так і розвинеться вся велика громада, успішно і буде успішно розвиватися надалі.

Ігор ТИСЯЧНИЙ: «У нас гарні працьовиті люди»

У голови Летичевської ОТГ – свої клопоти. Якщо в самому місті ситуація краща – є комунікації, нормальні дороги, освітлення, вода, газ, то у 45 приєднаних селах все трохи складніше.

У нас погані дороги до населених пунктів. Що таке погані? Не асфальтні дороги – з білого щебеню чи з бруківки. Вже сьогодні вони не відповідають вимогам часу. Також не у всіх населених пунктах є освітлення. Хоч ми його робимо, але не так швидко, як би хотілося, – каже Ігор Іванович.

Клопітно у громаді й з водопостачанням. Як і в багатьох містах України, зазначає селищний голова. Проблему поступово розв’язують, проте навіть це не додає комфорту мешканцям малих населених пунктів:  

Невеличке село, 200 осіб, та й тих насправді немає – приписані є, але не живе їх стільки. Їх напевно 120, і то переважно старші люди. І вони скаржаться, кажуть: ви нам скважину пробили – добре, що ви це зробили, але їздити до неї тачками важко.  Тож думаємо, щоб якийсь водогін зробити в центрі.

Реформа децентралізації, каже Ігор Тисячний, дала головам громад можливість розпоряджатися більшою кількістю податків. Але, заразом, і відповідальності додалося. Це, на думу очільника громади, нормально: хочеш керувати, будь добрий і відповідати.

Чим пишається селищний голова, так це навчальними закладами у Летичеві. Каже, садочки та школи в гарному стані, а навчальне обладнання в школах не гірше, ніж у Хмельницькому або в Києві. А от мріє насправді про те, аби швидше закінчили будівництво дороги. Бо цього тут чекають, за словами Ігоря Івановича, як Бога.

Тоді у нас Летичів стане ще привабливішим. У нас залізниці немає, але слава Богу, що у нас є така центральна дорога, гарне сполучення з обласним центром, Вінницею, через Київ маршрути наші проходять, – каже селищний голова.  

Мріють у громаді і про розвиток туризму. Ігор Тисячний каже: звісно, у них не Карпати, не узбережжя моря, навіть не Дністер, щоб сюди масово їхали туристи:

Але ми розробляємо такий туристичний проєкт, закинули його на область, грант, 7 джерел. Працюємо в цьому напрямку. Важко воно дається, тому що в такій ми зоні –  кожен вважає, що до нас можна просто приїхати – і поїхати. Ми знаємо, що таке “зелений туризм”, і маємо людей, готових в цьому напрямку працювати, але він поки не вдається у нас.

Проте оптимізму очільник Летичівської громади не втрачає.

Наш Летичів – дуже гарне мальовниче містечко. Взагалі, саме розташування його географічне дуже вдале. У нас багато води, кругом ліси. І чим я можу похвалитися – у нас гарні люди. Дуже гарні працьовиті люди, – резюмує Ігор Тисячний.

Підготовано у співпраці з каналом Nagolos TV

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook

Читати інші новини

Сапер із Хмельниччини «Слов’ян»: «Міни для орків ставили в десяти метрах від них» 04 Березня 2025 387 Сапер із Хмельниччини «Слов’ян»: «Міни для орків...
Молодший сержант ССО із Городка, що на Поділлі, має насичене бойове минуле —...
275 мешканців Хмельниччини отримають нову професію завдяки ваучерам на навчання 18 Лютого 2025 328 275 мешканців Хмельниччини отримають нову профес...
За сприяння Хмельницької обласної служби зайнятості 275 мешканців Хмельниччи...
У Хмельницькому створюють безпечний простір для постраждалих від насильства  15 Лютого 2025 425 У Хмельницькому створюють безпечний простір для ...
У Хмельницькому триває важлива ініціатива – створення «зеленої кімнати» для ...
Від “романтичного” шахрайства на Хмельниччині частіше страждають жінки 14 Лютого 2025 383 Від “романтичного” шахрайства на Хме...
Про найпоширеніші шахрайські схеми, пов'язані зі знайомствами на сайтах, роз...
Олімпійські мрії кавалера ордена «За мужність»: історія сержанта ССО із Хмельницького Олександра Макоші 13 Лютого 2025 403 Олімпійські мрії кавалера ордена «За мужність»: ...
На цивілці його життя набуло нових сенсів – разом з родиною мешкає в Хмельни...
Ветерани та члени їхніх сімей на Хмельниччині отримали гранти на 36 мільйонів гривень 10 Лютого 2025 344 Ветерани та члени їхніх сімей на Хмельниччині от...
Від старту урядової програми «Грант для ветеранів та членів їхніх сімей» на ...
Тримають пасіки та допомагають одна одній: у селі на Хмельниччині мешкають 97-річні сестри-близнючки 08 Лютого 2025 1 367 Тримають пасіки та допомагають одна одній: у сел...
97-річні бабусі-близнючки Євгенія Реп’юк та Антоніна Білокур мешкають у селі...
Для військових, які повернулися на службу після СЗЧ, у Хмельницькому провели заняття з тактичної медицини 07 Лютого 2025 433 Для військових, які повернулися на службу після ...
Інструктори хмельницького підрозділу Нацгвардії провели заняття з тактичної ...
Дивитись все Дивитись все