Крапку у справі розстрілів біля Хмельницького СБУ суд досі не поставив

Події біля хмельницького управління СБУ увійшли в історію як одна з найтрагічніших сторінок Революції Гідності. 19 лютого 2014 року сотні хмельничан прийшли під стіни будівлі переконатися, чи підрозділ “Альфа” не виїхав до Києва, де тоді тривало жорстке протистояння між мітингувальниками та силовиками. Цього дня внаслідок сутичок в середмісті Хмельницького загинуло двоє людей, ще десятеро травмувалися. Розгляд справи досі триває.  

В столиці на той момент кількість загиблих вже пішла на десятки. Градус напруги сягнув піку. Зранку 19 лютого хмельничани зібралися на Майдані Незалежності, перекрили вулицю Кам’янецьку. Одна частина мітингарів вирушила до прокуратури області, інша – під стіни СБУ. Оскільки, попри заклики, до містян  ніхто не вийшов, активісти спочатку спробували розбити двері, але  їм це не вдалося. Тоді протестувальники вибили решітку та вікно й потрапили всередину.

Звідти без попередження пролунали кулеметні черги. Першою жертвою стрілянини стала 72-річна Людмила Шеремет, яка навіть не була в приміщенні. Жінці влучили в голову. З місця подій  її забрала “швидка”.

Після трагедії до мітингувальників вийшов керівник УСБУ в області Віктор Крайтор. Він звернувся до присутніх із такими словами:

Я вибачаюся за цей прикрий інцидент, і ми надамо допомогу пораненим людям. Але мушу пояснити, що СБУ – це режимний об’єкт. Ми не могли допустити, щоб гарячі голови увійшли.

Також Крайтор додав, що вони виводять частину людей з будівлі без зброї. Але при цьому підкреслив: у приміщенні може залишитися спецпідрозділ,  який забезпечуватиме охорону відомства.

Розлючені пораненням Людмили Шеремет, люди вимагали добровільної відставки Крайтора, а також показати тих, хто стріляв. З обох боків ворота СБУ підперли тролейбусами. Ввечері у вікна  полетіла бруківка і коктейлі Молотова. Будівля палала, горів електротранспорт. 

Ввечері того ж дня силовики СБУ знову використали вогнепальну зброю: смертельне поранення отримав 21-річний Дмитро Пагор з Чемеровецького району. Він помер в кареті «швидкої» допомоги. Через три дні після тих подій у реанімації, не приходячи до тями, померла і Людмила Шеремет.

Вже 20 лютого на Майдані Незалежності у Хмельницькому зібралось близько 10 тисяч осіб. Віктор Крайтор привселюдно написав рапорт. Він двічі публічно взяв на себе відповідальність за дії підлеглих. Уже екскерівника затримали, взяли під варту того ж дня й доправили у військову прокуратуру.

Важко поранені

Постраждав тоді й 16-річннин  хмельничанин Олександр Козловський, якому  прострелили коліно. Поранення виявилося важким, був уражений нерв. Тому ногу довелося згодом ампутувати. Хлопець тривалий час лікувався у Чехії.   

У сутичках під СБУ дісталося і 55-річному  хмельничанину Олександру Полудніцину. Куля потрапила йому в черевну порожнину. А Миколі Гуменюку осколок влучив в око. Чоловіку зробили операцію в місцевій лікарні, також він лікувався в Одесі. За підтримки волонтерів чоловік поїхав до Німеччини, де око видалили.

Хто очолював протест?

Хто саме повів людей на штурм СБУ – однозначної відповіді досі нема. Один з тих, хто взяв на себе відповідальність – громадський активіст, отаман Хмельницького окремого козацького куреня імені Івана Нечая Сергій Скоробагатий (нагадаємо, чоловік помер у 2020 році).

Я взяв відповідальність, пішов на СБУ. Не сам. Нас було четверо – це мої побратими. З етичних міркувань не буду називати їх. Ми пішли, щоб побачити, що робить хмельницька “Альфа”. Тому що, коли почали розстрілювати хлопців на Майдані, ми зрозуміли, що це тільки спецпризначенці чи снайпери. Прийшли… я десь хвилин 20 стукав у двері, ніхто не вийшов. Потім підійшли люди, а далі… наслідки всі бачили, – розповідав хмельничанин у 2017 році. 

Окрім того, Сергій Скоробагатий був переконаний: якби не спалили хмельницьке СБУ, невідомо, чи Янукович втік би. Це, на його думку,  було одним з важливих факторів, які його налякали.

А от активіст Алім Міщук у 2015 році розповів про свою версію подій. За його словами, заклик блокувати Управління Служби безпеки в області зробив інший активіст – Руслан Рохов. Це відбулося на Майдані біля облдержадміністрації в присутності інших лідерів – Олександра Симчишина й свободівця Попадюка. Останній опередив людей про мирну акцію зі сцени.

Перед пікетом УСБУ один із співробітників Служби просив Міщука упередити штурм. Тоді активіст намірився поговорити про це із Скоробагатим. Той, як з’ясувалося, на той момент вже перебував біля СБУ. Коли Міщук теж підійшов на місце мітингу, то побачив таке:

…Троє-четверо хлопців у масках підбігли до входу і почали бити скло у дверях. Далі до них приєднався Скоробагатий. Ще важливий момент. Людей під СБУ закликав Рохов, однак коли мітингувальники прийшли, самого Руслана не було. Він з’явився після вбивства жінки – виліз на тролейбус і почав агітувати. Коли ж підпалили СБУ, Рохов втік. До речі, Рохов ні з ким, ані з Симчишиним, ані зі мною чи Попадюком, не узгоджував заклику йти до СБУ“, – пригадав Міщук у 2015 році.

Водночас Руслан Рохов тоді зазначив: що саме він повів людей у будівлю обласної ради на Майдані. Там створили самооборону, вивели голову облради на площу, де він написав заяву про вихід з Партії Регіонів та рішення про скликання позачергової сесії.

Я не пам’ятаю, хто закликав йти до будівлі СБУ. Симчишин повів людей до обласної прокуратури, я – до адміністрації. Хто спрямував до СБУ, мені невідомо. До Служби я прийшов після дзвінка Симчишина, який повідомив про вбивство жінки… Я стою на позиції, що загибелі людей під будівлею СБУ можна було запобігти. Насамперед хтось мав зупинити тих, осіб, які розбивали скло у парадних дверях Служби, – розповідав Руслан Рохов за рік після подій.

Що відбувалося далі?

Зброю після штурму управління СБУ перевезли за наказом Міністра оборони на територію однієї з військових частин Хмельницького. Як зазначив у 2015 році тодішній начальник Управління СБУ у Хмельницькій області Анатолій Будовіцький,  внаслідок тих подій і серед співробітників СБУ були постраждалі з пораненнями й отруєннями. Загалом за медичною та психологічною допомогою до лікарів звернулося близько 40 людей.

Експертна комісія господарської інспекції Головного управління СБУ оцінила пошкодження приміщення, майна та обладнання у понад 20 мільйонів гривень.

Спочатку справу вела військова прокуратура, яка припинила розслідування стосовно керівника та встановила “факт”, який нічим не підтверджується. Тобто стріляти могли самі протестувальники. Нібито невідомий проніс кулемет в прибудову, зробив постріли і непомітно пішов.

У березні 2015 року статтю “перевищення службових повноважень” перекваліфікували на м’якшу – “службова недбалість”. Віктор Крайтор отримав статус свідка і вийшов на волю. Попри звільнення з посади начальника управління СБУ в Хмельницькій області, чоловік на той момент залишається працівником відомства, а також займає посаду на державному підприємстві “Украерорух”.

У жовтні 2017 року Віктор Крайтор вийшов на пенсію, а за рік до того купив собі Porsche Cayenne за 1,5 мільйони гривень. Журналісти виявили у нього й інше дороговартісне майно. 

Так, я давав наказ на застосування зброї для проведення попереджувальних пострілів. Ну то в чому проблема? Підніміть Статут Збройних сил України, накази Служби безпеки України, і подивіться – там це чорним по білому написано, – сказав днями Віктор Крайтор у коментарі програмі “Наші Гроші з Денисом Бігусом”

Після скарг родичів загиблих хмельничан у 2017 році справу передали Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Виявилося, що під час перебування справи у військовій прокуратурі були втрачені дві кулі. Це – ті докази, які могли би стати прямими, щоб чітко зрозуміти, хто був причетний до вчинення вбивства, – розповів у 2017 році начальник Департаменту Сергій Горбатюк.

У грудні 2018-го Подільський суд Києва визначив запобіжний захід колишньому керівнику УСБУ в Хмельницькій області Віктору Крайтору. Він отримав особисте зобов’язання й під час слідства перебуває на свободі.

16 лютого 2019 року щодо Крайтора поновили кримінальне провадження.  Йому інкримінують відразу три статті Кримінального кодексу: ст. 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), частиною 1 статті 119 (вбивство через необережність) та частиною 2 статті 365 (перевищення влади або службових повноважень).

Інший фігурант справи – альфівець Віталій Тарадай, який, за версією слідства, виконав наказ керівника і здійснив постріли з кулемета по мітингувальниках. Йому повідомили про підозру заочно в червні 2018 року. До речі, до того він також фігурував як свідок. При цьому СБУ відправила бійця спецназу “Альфа” в службове відрядження в зону операції Об’єднаних сил (ООС). 21 грудня 2018 року суд призначив “альфівцю” домашній арешт до 8 січня 2019 року, але після того, як цей термін минув, йому не продовжили цей запобіжний захід. Суд вирішив відпустити підозрюваного на поруки.

Крапку в цій історії суд досі не поставив.

Світлана Русіна

Досвід у журналістиці близько 20 років. У різні часи працювала для інформагентства “Контекст-медіа”, “Суспільне Поділля”, МТРК “Місто”, газети “Експрес”, Громадського радіо, сайтів “Поділля news”, news.km.ua, “Новини Хмельницький”. Блогерка у “Хмельницький постовий”. Учасниця проєкту “Голос місцевих ЗМІ”. Авторка віршів.