Від Риги до Хмельницького здолало шлях спорядження для українських захисників

Бійці Хмельницького батальйону військ територіальної оборони отримали партію необхідної амуніції з Латвії. Привіз її колишній хмельничанин, а нині мешканець Риги В’ячеслав Горбатюк.

Зі Славком ми дружили ще з дитячого садка, а потім разом навчалися в школі №16 міста Хмельницького. Після закінчення школи він вступив до Ризького вишу тоді ще «єдиного та неподільного», а закінчив – уже в незалежній Латвії. Сидячи в мене зранку на кухні за млинцями, розповідає:

Три дні не міг спати після початку війни – треба ж щось робити. Добре, що ще з 2014-го мав контакт із хмельницькими волонтерами, які працювали на східному фронті. Зідзвонилися, з’ясували, що потрібно нашим хлопцям-оборонцям. За кілька днів у Ризі вдалося зібрати чималу суму, доклав свої кошти – «передачка» готова. Паралельно купував ліки, які просили хмельничани. Причому в аптеках продавали навіть без рецепта, коли дізналися, що везу в Україну.

В’ячеслав каже, що вся Європа, передусім люди, одностайно виступають за Україну. Для фронту «вимітають» з військових магазинів усе і скрізь – від Риги до Лісабону. Знайти необхідний реманент стає певною проблемою. Тим паче цивільному неможливо розібратися в нюансах техніки.

Скажімо, мені потрібно придбати тепловізор чи рацію. А які, якщо пропонуються різні моделі? Що найкраще підійде до конкретних умов України, Хмельницького? Допомогли з вибором спорядження колишні військові, «лісові брати». Між іншим, багато «братчиків» їде допомагати нашим оборонцям воювати з москалями. Вже налагоджені чіткі маршрути, процедура, як можна вступити іноземцям до лав наших Збройних Сил, – розповідає Славко, показуючи документи в телефоні.

Перемістившись до кімнати з горнятками чаю, продовжуємо розмову з давнім другом:

Я розумію, що мої слова можуть видатися дивними – війна, смерть навкруги, але життя триває й мусить тривати. Не можна читати-дивитися новини в режимі 24/7. Я сам перші дні так проводив час, але потім зрозумів, що треба діяти. Й кожен має щось робити на своєму місці: працювати, надавати послуги. Життя в Україні, передусім економічне, має вирувати. Психологи радять відволіктися від воєнних новин: почитати гарну книжку, подивитися фільм. Ми переможемо, а після перемоги матимемо сильну Україну! Й підґрунтя цього закладається вже зараз усіма нами!

P.S. На прощання В’ячеслав додав: мережа волонтерів, що допомагає біженцям у Латвії, діє. Проте він міркує над безпосередньою допомогою хмельничанам.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook