Хмельничан, які плетуть маскувальні сітки, сусіди виганяють з двору

Ініціатива з плетіння маскувальних сіток у дворі одного з будинків Хмельницького налякала деяких мешканців цього будинку та змусила їх звертатися до голови ОСББ з проханням робити це десь у підвалі або вдома. Наразі у соцмережах обговорюють різноманітні страхи, які переживають хмельничани під час війни.

Історію про те, як ініціатива одного з голів ОСББ змусила хмельничан панікувати, розповів на своїй сторінці у Фейсбук місцевий активіст Андрій Попик.

Голова ОСББ організувала в дворі плетіння маскувальних сіток (і мешканці долучаються, бо так багатьом зручно вийти ввечері у двір і поплести сітки, ніж кудись їхати далеко і там плести). І діти поруч граються, і додому можна забігти, і сітки плетуть… На зміну історії з фітолампами які показують напрямок на генштаб, включеним світлом для авіаударів, маячками для ракетних ударів прийшло оце… “плетіть в підвалі чи вдома”, щоб ракета не прилетіла. Звісно такі обурення були висміяні і послані. Але ж блін, що у людей в головах досі!!!

Маскувальні сітки у Хмельницькому волонтери плетуть вже 8 років, від початку бойових дій на сході України. Раніше це робили на окремих локаціях. Після повномасштабного вторгнення Росії місць, де взялися за плетіння сіток, у місті побільшало. Їх плетуть як у приміщеннях, так і на вулицях. Побільшало у перші місяці й охочих долучитися. Щоправда, з часом активність дещо впала, а охочих займатися плетінням сіток поменшало. Тож останні два місяці заклики про пошук волонтерів у місті лунають регулярно. І такі ініціативи, які дають можливість хмельничанам долучитися до корисної справи у зручний для них час та спосіб, чимало людей вітають. Крім того, як написав пан Андрій, це об’єднує та мотивує:

Це показує людям, що війна не десь далеко, вона тут і зараз, вона чіпляє кожного прямо чи опосередкованого. І коли люди бачать, що хтось долучається до справ чим може, він і сам починає задумуватись: а чим я можу допомогти?

Загалом від початку повномасштабного вторгнення хмельничани, як і решта українців, прожили та пережили чимало різноманітних страшилок: необхідність світломаскувального режиму (через який в деяких громадах та населених пунктах досі вночі не вмикають світло, хоча відповідне розпорядження давно скасовне), фіолетове світло у вікнах (що на повірку виявилося обладнанням для вирощування розсади), мітки на стовпах та трубах, масовані ракетні обстріли по всій країні тощо. Невміння або небажання перевіряти інформацію, перш ніж поширювати її далі, призводить до того, що одні лякають інших, і все це котиться накопичуючись та обростаючи нісенітницями далі подібно до сніжної кулі.

Звісно, пильність ніколи не завадить, але й піддаватися на психологічні атаки, поширювані ворогом, не варто. Одну з останніх, до речі, прокоментував начальник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій у зверненні до громади.

Щодо страшилок, то хмельничани у коментарях поділилися такими:

Після запитання “чи передається коронавірус статевим шляхом, бо чоловік злиться” мене вже нічого не дивує

В першій місяць війни сусід вимагав вимикати світло о 21:00. Але боявся не прильоту, а що енергозбут вимкне світло всьому будинку за порушення правил маскування під час війни

Деякі мої сусіди й досі в комендантську годину вимикають світло по всій хаті, щоб ракета не поцілила

У деяких селах забороняли лампадки на цвинтарі запалювати.