У курортному селищі на Хмельниччині бюветну воду продають за талонами

Селище Сатанів у Хмельницькому районі, без сумніву, одна з перлин Поділля, яку щороку відвідують десятки або сотні тисяч туристів. І не тільки з України, а з усього світу. Причому можливість скуштувати місцевої цілющої води – один з обов’язкових пунктів мандрівки. Проте віднині вода там – за талонами.

Багато хто, мабуть, відпочивав у Сатанові або мандрував ним з туристичною групою. Старовинні мури, вежа, славнозвісна синагога оборонного типу, яка відсвяткувала вже 510 років свого існування. Треба трохи вгору походити?

А парк диких тварин, де фактично в природніх умовах бігають 27 ведмедів, дванадцять вовків, олені тощо. Теж треба ж трохи підняти та поблукати?

А після цього приблизно двокілометровий маршрут вздовж озера до бювету, задля можливості скуштувати славнозвісної сатанівської цілющої води. Як вважаєте спрага після цілого дня на ногах прокинеться? А не вгамуєш, бо, виявляється, попервах треба талончика добути. Така нині об’ява на бюветі.

І не вмовиш охоронця скуштувати водички, вгамувати спрагу – продавці води камер понатикали. Й виникає перше питання: якщо продаєте воду, як Остап Ібрагімович Бендер-Бей квитки на вхід у провалля, то відкрийте касу на бюветі.

Друге питання, якщо організували бізнес на воді, то великими літерами на початку довжелезної дороги до бювету, напишіть: в нас тут прибуткова справа наклюнулася, купуйте талончики. Ні, на зворотній дорозі – спраглі та стомлені – ми побачили ці невеличкі оголошення. Але коли ви на екскурсії, багато об’яв «на стовпах» читаєте?

А третє питання виникло в нашого екскурсовода, очільника турагенції Наталі Стельбіцької, чому це в державному Національному природному парку «Подільські товтри» розпочався продаж води її громадянам. Ще й під час війни?

Вода в Сатанові текла сотні, тисячі років. Її пили всі охочі, бо це наше природне українське багатство. Після появи талонів на воду варто очікувати, даруйте за банальність, талонів на сатанівське повітря?

Костянтин Зварич

25 років в економічній журналістиці. Розпочинав у Києві в інформаційній агенції “Інтерфакс-Україна”. Паралельно дописував у загальнодержавні газети “Дзеркало тижня”, “Фінансова Україна”, “Україна молода”. Згодом працював у щотижневику “Галицькі контракти”. Після повернення в Хмельницький 15 років займався економічною тематикою в обласній газеті “Подільські вісті”.