Виставка художниці з Бахмута відкрилася у хмельницькому музеї (ФОТО)

Українська художниця Катерина Руденко наразі проживає у Норвегії – саме туди вона була змушена виїхати після початку повномасштабного вторгнення. Але навіть за тисячі кілометрів від рідного Бахмута художниця продовжує зображати на полотнах його минулу красу й сьогоденний жах – здійснений над ним ворогом.

Мініекспозиція в просторах Мистецької вітальні Хмельницького обласного художнього музею була представлена громаді напередодні, з нагоди Дня працівників культури й майстрів народного мистецтва. Як і сьогоденні проєкти художнього музею, її візією є презентація позиції сучасного українського митця перед обличчям війни.

Як і більшість діячів вітчизняної артгромади, Катерина Руденко у своєму мистецькому світобаченні не стоїть осторонь катастрофи сучасної України. Саме її рефлексії на втрату цілісності рідного міста та особисті сподівання до повернення додому були втілені у двох живописних диптихах: «Заплющити очі» і «Не віддамо!». Саме ці дві роботи, створені у 2023 році, дали початок виставковому проєкту, який вже експонувався у пресцентрі київського «Укрінформу» та до Дня міста Бахмут у харківському артпросторі «79 кут».

У Хмельницькому обласному художньому музеї виставлено сім живописних творів художниці. З першого погляду – це небагато. Але кожна з семи робіт вміщує в себе потужну історію пошуків та досвідів самої художниці. Три твори демонструють довоєнний період творчості мисткині. Серед них – переосмислений образ «Сон Роксолани», краса й кольорове різноманіття «Українського натюрморту». Але особливої уваги заслуговує  живописна «Площа Свободи» – часів «до» вторгнення.  

За словами куратора виставки зі сторони Бахмутського краєзнавчого музею, завідувача відділу обліку фондів Ігоря Корнацького, в цій роботі центром композиції є Будинок культури міста Бахмут, де у мирні часи гартувалося сучасне мистецтво українського міста:

Молода бахмутська художниця Катерина Руденко має свій, унікальний почерк. Особисто з нею знайомий з 2014 року, коли вона після закінчення вузу повернулась до Бахмуту. Тоді місто вже перебувало на лінії розмежування. Саме цього року до Бахмута з окупованих територій Донеччини і Луганщини приїхала велика кількість митців, які доповнили своїм мистецтвом «Бахмутський вернісаж», серед  них, зокрема, і пані Катерина. Твори останнього року розповідають нам про почуття авторки – сум за зеленню і золотом міста, його ранковим гамором, вечірньою тишею, які змінили протитанкові їжаки…

 «Заплющити очі» – перший з тематичних творів експозиції «Бахмут. Не віддамо!». Під час його перегляду заплющуєш очі двічі – перший раз уявляючи квітуче місто. Другий – від емоцій, які охоплюють душу.  Дійсно, дві сторони погляду митця на рідні простори – мирний час, його настрій й спокій на противагу вторгненню з його катастрофічним горем  – вражають живістю слова через імпресіоністичну манеру виконання.

«Не віддамо!» – твір-заклик, настанова, інформаційне повідомлення. Це полотно повертає нас до дитинства, де в міському парку з атракціонами зростає майбутнє покоління, проти якого на наступному полотні виступає ворог.

Виставка Катерини Руденко дає уявлення про стан митця у вимушеній еміграції. Митця,  який тримає рідну землю у серці, тонко відчуваючи її пульс під натиском зла. Ця виставка занурює у мрію кожного з нас – повернутися до мирного життя, побачити палітру кольорів безпечного неба, записуючи її мистецтвом в новій історії української перемоги.

Довідково: Катерина Руденко народилася в м. Норильськ у 1989 році. У 5 років переїхала з родиною до Артемівська (нині Бахмут) Донецької області. Мистецтво в родині було спадковою традицією. Бабуся, працюючи ретушером у фотоательє, була аматоркою випалювання по дереву, оздоблювала стіни традиційними народними малюнками. Двоюрідна сестра – архітектор за фахом, займається також дизайном одягу.

Катерина, за її словами, малює все життя. У шкільні роки вона відвідувала художній гурток при міському Будинку дітей та юнацтва, брала участь в обласних дитячих художніх конкурсах. Пізніше брала уроки живопису в приватній студії Г.А. Датояна.

У 2014 році закінчила Луганську державну академію культури і мистецтв (факультет «Образотворче мистецтво» за спеціальністю «Станковий живопис»). Її викладачами були заслужені художники України В.В. Козлов і О.М. Безуглий.

Перша персональна виставка відбулася в Луганську в 2012 році. Проживаючи в Бахмуті, в 2015 – 2020 роках брала участь у щорічних виставках до Дня міста «Бахмутський вернісаж» у міському краєзнавчому музеї.

Працювала завідувачкою сільської бібліотеки в селі Клиновому Бахмутського району, створила художній гурток «Палітра» для різного віку бажаючих займатися образотворчим мистецтвом.

Водночас Катерина продовжувала займатися власною художньою творчістю. Серед її робіт – міські та сільські пейзажі, портрети, натюрморти, жанрові композиції.

Художниця працює переважно олійними фарбами, пробувала себе також у графіці.

З початку повномасштабної війни Катерина вимушена була тричі змінювати місце проживання. Влітку 2022 року виїхала з родиною з Клинового, яке невдовзі опинилося під окупацією, до Бахмута, а потім до Петриківки Дніпропетровської області, де навчалася петриківського розпису.

Зараз художниця з дітьми перебуває в Норвегії. Організувала гурток малювання в таборі тимчасового перебування біженців з України.

Твори Катерини Руденко зберігаються в Бахмутському краєзнавчому музеї та міській бібліотеці, в приватних колекціях України та Сполучених Штатів Америки.

Художниця працює в різних жанрах. «Український натюрморт» написаний в імпресіоністичній манері чистими яскравими кольорами. Твір на історичну тематику «Сон Роксолани» в дусі символізму відтворює пам’ять полонянки про втрачену Батьківщину. «Площа Свободи» – зимовий краєвид центру Бахмута у нічному освітленні, також виконаний в імпресіоністичній манері.

Роботи останнього року: диптихи «Не віддамо!» і «Заплющити очі». Вони побудовані на протиставленні образів колишнього мирного міста й сучасного Бахмута, що впродовж року стояв  незламною фортецею проти ворожої  навали, а нині окупований і зруйнований російською агресією.