Воїн з Хмельниччини, який втратив ногу на фронті, розробив проєкт допомоги військовим з ампутаціями

30-річний хмельничанин Андрій Одаренко, який втратив ногу на фронті внаслідок військового поранення, розробив проєкт “Новий горизонт” задля підтримки ветеранів війни, яким ампутували кінцівки.

Нині ветеран війни щодня займається в обласному госпіталі з реабілітологами. Після ампутації кінцівки він вчиться ходити на протезі. За словами лікаря Олександра Шевченка, Андрій швидко зміг адаптуватися до протезів, тому що раніше займався спортом, – пише Суспільне Хмельницький.

Воїна поранили 9 травня 2022 року в селі між Слов’янськом та Ізюмом. Тоді о 05:00 російські війська накрили їхні окопи щільним артилерійським вогнем. На жаль, ногу врятувати не вдалося.

В мене було два штирі в цьому шматку, що відірвало, і два в стегні. І була суцільна така залізяка, яка тримала, — каже ветеран війни.

Після ампутації ноги Андрій впав у кількаденну кому, бо відмовляли нирки. Попри прогнози медиків, він вийшов з коми. Крім того – відносно швидко оговтався. Та ходити на милицях було незручно, довго й боляче. Свого протеза, каже, чекав понад пів року. Тепер вчиться на ньому ходити, бо це також наука, розповідає ветеран війни.

Мені конкретних дат не давали, це все треба розуміти індивідуально, є хлопці з різними ампутаціями. В мене складніша, в когось легша, буває ще складніша. Іноді дивишся на хлопців, в кого є своє коліно, і думаєш, що тобі, мабуть, не пощастило, а потім бачиш хлопців з двома ампутаціями рук і розумієш, що тобі ще пощастило. Життя змінилося, але життя не закінчилося. Це стосується не тільки мене, а й всіх хлопців, хто з ампутаціями. Зараз понад 70 тисяч тільки таких, як я, з ампутаціями. І я своїм прикладом хочу показати іншим хлопцям, що життя продовжується, — пояснює Андрій Одаренко.

У співпраці з громадською організацією “Підтримка України” воїн хоче допомагати з фізичною реабілітацією та психологічною підтримкою ветеранам війни. Тому й розробив проєкт “Новий горизонт – у першу чергу, для тих, у кого є ампутація.

Того я й хочу інших хлопців витягнути, бо я розумію, що це таке. Ти сидиш просто закритий, сам на сам зі своїми думками, а думки лізуть не дуже хороші, коли ти один. Ніби все, кінець. Але в мене, дякуючи моїй дівчині, на той період вона не давала мені сидіти, розслаблятися, – розповідає Андрій.

У ветерана зараз багато планів на майбутнє. Він розповідає, що вже вдалося зробити.

Я вже виграв один грант по “Є-робота” на 250 тисяч і ще буду подаватися на грант для ветеранів на 500 тисяч, хочу відкрити свою дитячу айті-школу, — каже Андрій Одаренко.

Андрій каже: готовий допомагати ветеранам вже зараз, та просить звертатися по допомогу. Контактні дані можна знайти на сайті громадської організації “Підтримка України”.