Виставку «Перетини» представили у Хмельницькому

«Перетини або давайте зустрінемось на …» – нова експозиція, створена у Хмельницькому обласному художньому музеї в межах проєкту “Спадщина. Практична робота” за підтримки фонду IZOLYATSIA. Platform for Cultural Initiatives. та фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Ще на початку червня цього року фонд ІЗОЛЯЦІЯ оголосив результати відбору за програмою «Спадщина. Практична робота», метою якої  було створення нових художніх проєктів, направлених на формування нової культурної ідентичності, та таких, що базуються на місцевій культурній спадщині. Серед 80 поданих заявок митців були обрані дві учасниці, однією з яких стала дослідниця та популяризаторка українського сходу, блогерка, фотографка Наталія Михальченко. Авторка у своєму робочому щоденні займається наповненням блогу UA-TRAVELS (з 2015 року), читає лекції та створює арт і мерч, який допомагає розповідати про Донеччину та Луганщину, формувати їх позитивний образ і протидіяти російській пропаганді.

Мистецька резиденція  «Спадщина. Практична робота»  створена з метою розвитку знань, досвіду та мережування для локальних операторів культури, а також допомогти громадам ідентифікувати та/або переосмислити наявні місцеві культурні ресурси (музейні колекції, меморіальні та культурні об’єкти, наявні чи потенційні туристичні магніти, об’єкти культурної спадщини тощо). Артпроєкт також отримав підтримку від благодійного фонду «Соляна фортеця».

Тож, на базі Хмельницького обласного художнього музею пані Наталія мала можливість працювати з колекцією ХОХМ та нематеріальною спадщиною Бахмутського краю через колекцію Бахмутського краєзнавчого музею. Ця мистецько-дослідницька робота була інтерпретована пані Михальченко у виставку, експонатами якої стали оригінали творів та предметів з колекції Хмельницького обласного художнього музею та фотокопії робіт художників Сходу України з Бахмутського краєзнавчого музею. Про представлену виставку пані Михальченко зазначає:

Мені дуже важливо було подивитися на місця зустрічей та перетинів очима дуже різних людей: наших сучасників, корінних і нових мешканців українських міст, очима митців з різних регіонів та епох. Постояти поруч з шістдесятниками, з тими, кому судилося жити в часи радянського застою, перебудови, на початку відновлення української незалежності і в роки російсько-української війни. Всі вони – це трохи й ми, з їх картин до нас промовляє різними, але знайомими голосами любов до дому, до міста, до землі, до України.

Так, до експозиції виставки увійшли роботи зіркових українських митців: Опанаса Заливахи, Олександра Ройтбурда, Миколи Мазура, Сергія Захарова, Володимира Кабаченка, Володимира Карвасарного тощо – які належить фондовій збірці ХОХМ. Ці оригінали вишукано доповнені копіями творів Ігоря Бутиріна, Миколи Єрьомка, Микола Корягіна, Сергія Садчикова тощо.

Інформаційно-дослідницькі три блоки виставки «Зустріч», «Обмін», «Пам’ять» та інсталяцію представляють авторські тексти, аудіопромови Наталії Михальченко обрамлені новаційним візуалом колажів художниці і дизайнерки Тетяни Кабакової. Ця ж мисткиня розробила мерч проєкту, який можна отримати безкоштовно відвідавши виставку. Цікаво, що саме колажі є одним з уособлень перетинів цих двох регіонів Хмельниччини та Донеччини, адже тут з таким замилуванням можна спостерігати як металева скульптура Миколи Мазура «Космонавт» ніжно і приязно протягує букет вишуканих вишитих троянд Скіфським бабам Сходу, голови яких прикрашає неодмінний флористичний атрибут Донеччини – пишні троянди. Цей блок в авторки проєкту Михальченко отримав назву «Зустріч»:

Зустрічі в широкому сенсі це переплетення історій, цінностей, особистостей. Перетини відбуваються, коли щось відгукується в нашій памʼяті або серці. Місцями таких важливих зустрічей є місця памʼяті, перетини шляхів та вокзали, базари та площі як центри соціалізації, культурні інституції і мистецькі обʼєкти як точки тяжіння. Взаємодія з такими місцями, пізнання є важливими для збереження історичної памʼяті і збагачення культури на рівні кожної особистості та спільноти.

Мандруючи виставкою можна зустріти і інсталяцію «Повна макітра спогадів», яка з першого погляду нагадує простий кухонний натюрморт українського села – макітра по вінця наповнена кісточками з абрикос чи жердель, а може бебриків? Це питання стосовно назви жовтогарячого дарунка спекотного літа задає громаді авторка на вернісажі. Адже у всіх є ці спогади, найщиріші спогади дитинства про смаколики літа на бабусиному подвір’ї,  в якому би куточку нашої України воно б не знаходилось.

Усі аудіомонологи авторки, які можна прослухати перейшовши за посиланням QR-коду супроводжуються культовою для українства мелодією «Щедрика» композитора Миколи Леонтовича і це не випадково:

Два міста в Україні сперечаються за право називатися батьківщиною всесвітньо відомого “Щедрика”. Як і мої предки, композитор Микола Леонтович походив із Поділля. Він переїхав на Донеччину в той час, коли сьогоднішній Покровськ ще був залізничною станцією Гришино. В музеї вінницького Тульчина є фотоальбом зі світлинами його хору. Леонтовичу подарували цей альбом, коли той вже їхав з Донеччини. А на памʼять по себе він залишив в Покровську цукерницю, на якій зображено ластівку. Щедрика, що летить. На кожному фото, де я тримаю щось у руці, видно татуювання щедрика. Сподіваюся зробити колись таке фото, де я відчиняю двері свого дому в Донецьку. Ластівка має повернутися з гарними звістками, – коментує пані Наталія.

Блок «Обмін» перетинає міста Бахмут та Хмельницький, пам’ятні місця, рідні перехрестя:

Перехрестя завжди було місцем зустрічей, зборів та обміну. Крізь це трохи Вавилон, трохи гладіаторська арена, трохи козацька рада. Перетин шляхів, точка відліку змін. Сучасні ринки – ті ж самі площі, лише говорять до нас простішою мовою, без пафосу, відверто. Домінанта площі без слів розкаже про те, чим живе місто: минулим чи майбутнім, занепадає чи змінюється. Наші прапори, пам’ятники, збори, свята, ярмарки, саме бажання швидко пройти повз чи зупинитися, вільно почуватися тут і зараз – промовляють до нас з площ наших міст. Перехрестя багато разів може змінити імʼя та обличчя, але ми за звичкою будемо іноді називати його так, як в дитинстві. 

Ще одним блоком виставки є «Пам’ять», який також вміщує живописні роботи та фотокопії і презентує світ колаж, який прикрашає Половецька баба та образи пташок «позичених» з могильних плит Меджибожа – мацев:

Назви наших улюблених міст, вулиць, парків кричать про це. Навіть після змін ми час від часу повертаємося по слідах в ті часи, коли в кожному місті були площа Леніна, вулиця Артема і памʼятник Шевченку – сумному старому кріпаку, забронзовілому символу нашої меншовартості. Та мітинги за Незалежність і демократію біля Шевченка, протестні ходи замість радянських парадів, зібрані по камінчику мацеви, відбудовані храми, маленькі жовто-блакитні прапорці на місці колишніх радянських ідолів змінюють наші міста і формують історичну памʼять нових часів.  Повертаються старі традиції, з ними ми повертаємо собі нас самих, справжніх. 

Ознайомитись з «Перетинами» історико-культурної пам’яті Хмельниччини і Донеччини можна у ХОХМ до першого вересня.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook