Про роботу Українського Червоного Хреста на Хмельниччині розповіли в іноземній пресі

З початком повномасштабного вторгнення Український Червоний Хрест відновив свою активну роботу в усіх областях держави, зокрема на Хмельниччині. За понад два роки на рахунку обласної організації чимало проведених заходів, акцій, реалізованих проєктів, покликаних підтримати людей, які опинилися у скрутному становищі через російську агресію. А ще – безліч врятованих доль та людей, які отримали вчасну підтримку та знайшли собі сили почати нове життя на новій території.

Історію однієї такої людини – пані Валентини, яка переїхала на Хмельниччину з Луганщини з одним рюкзаком, та змогла тут налагодити своє життя, – розповіли у британському виданні The Guardian.

Крім речей першої потреби, якими її забезпечили у Хмельницькій обласній організації УЧХ, чималу підтримку Валентина отримує на заходах з психосоціальної підтримки. Жінка каже: тут їй допомогли налагодити життя заново та виховати стійкість:

«Це було дуже важко. Але вони допомогли мені побачити, що життя може зупинитися будь-якої миті, – каже Валентина. –  Тому важливо пробувати все і не боятися».

Групові заняття з психосоціальної підтримки проводять у Хмельницькому щотижня. Під час зустрічей внутрішньо переміщені особи спілкуються, малюють, займаються виготовленням іграшок, частину яких роздають дітям на вокзалі під час прибуття евакуаційних поїздів та іншими видами творчості.  

«Ми завжди починаємо з того, що ми зробили для інших і що доброго зробили для нас, – розповідає Валентина. – Заняття цікаві, мені подобається спілкуватися з іншими людьми. Завдяки їм я почуваюся краще».

Також на заходах з психосоціальної підтримки учасники навчаються прийомів першої психологічної допомоги.

«Я знаю, як заспокоїти інших людей, а також себе, використовуючи дихальні техніки, і в результаті я почуваюся впевненіше, – розповіла Валентина. – Я ніколи раніше не почувалася так».

Ця нова впевненість спонукала Валентину вперше спробувати йогу. Коли молодша сестра запросила її на перше заняття йогою, вона спочатку відмовилася, сказавши, що занадто стара:

«Але після заходів, проведених Червоним Хрестом, я передумала», – каже Валентина. Тепер вона відвідує заняття щотижня.

Наразі Валентина працює помічником кухаря, і досі використовує навички, отримані під час заходів з психосоціальної підтримки.

«Я вмію в’язати килимки та виготовляти свічки самостійно вдома», – каже Валентина.

Вона також рекомендувала відвідувати заходи з елементами творчості друзям, «щоб вони теж могли стати частиною спільноти».

Попри війну, що триває, та спричинені страждання, завдяки допомозі Хмельницької обласної організації Українського Червоного Хреста Валентина може дивитися в майбутнє з більшим оптимізмом.

«У мене є мрія – я хочу повернутися додому, – каже жінка. – Разом з тим я відкрита для нових можливостей. Я готова навчатися чомусь новому та здобувати нові навички. Життя надто коротке, щоб цього не робити».

У матеріалі використано адаптовані частини тексту, опублікованого The Guardian