Романтизм української ідентичності представили у художньому музеї у Хмельницькому

Унікальний мистецький проєкт «Будьмо!», який вже другий рік поспіль реалізовує в межах виставок творів з музейної колекції Хмельницький обласний художній музей – знову віншує творчість митця-ювіляра.

Цього разу зі збірки музею на овид шанувальникам мистецтва представили одразу три твори, хоча тільки один з них належить, власне, цьогорічному ювіляру – українському художнику Вадиму Одайнику, сторіччя від дня народження якого припало саме на 2025 рік. Кому ж належить ще два образотворчі шедеври і чим відзначалась творчість пана Одайника в загальній історії українського мистецтва – дізнавались на вернісажі наші кореспонденти.

Нагадаємо нашим читачам, що виставковий проєкт «Будьмо!» відкриває відвідувачу обласного музею яскраві сторінки збірки ХОХМ через окремі історії митців, які святкують або ж могли б святкувати цього року ювілей. Крім того, проєкт оповідає правдиву історію становлення вітчизняного мистецтва в умовах історичних катастроф, політичних перипетій та впливів світових арттенденцій:

Наш музей продовжує проєкт «Будьмо!», що був започаткований торік і присвячений художникам-ювілярам, твори яких зберігаються в нашій збірці. Колекція ХОХМ – унікальна та невід’ємна частина культурної спадщини України. Її дослідження, збереження та популяризація є нашою стратегічно важливою місією, особливо в часи війни за нашу свободу та ідентичність, – кураторка проєкту, науковиця ХОХМ Олена Скорук.

Тож, основним експонентом виставки «Будьмо!» липня є український графік та живописець Вадим Одайник, який народився в Одесі у 1925 році. Навчання у Київському художньому інституті подарувало пану Вадиму зіркове наставництво таких корифеїв українського арту, як: Сергій Григор’єв, Костянтин Єлева, Ілля Штільман, Володимир Костецький, Михайло Шаронов, Сергій Єржиковський. Тож, відкриємо вам завісу таємничості, що два твори, які обрамлюють «Жінку в хустці» – єдиний твір автора в колекції музею, належать його вчителям – Сергію Григор’єву – «Урок музики» та Володимиру Костецькому – «Жіночий портрет». І хоча на представленому ескізі Одайника важко, за словами кураторки, прослідкувати вплив цих по істині скель українського малярства на артподчерк Одайника, справжній дослідник українського мистецтва точно відшукає їх у повній палітрі творів митця:

«У мистецькому доробку майстра портрети, пейзажі, тематичні картини. Художник вправно використовує кольорову палітру, композиції міцно збудовані, подекуди відчувається вплив імпресіонізму. В центрі уваги митця проста людина у повсякденних клопотах, народних празниках, дозвіллі. Він влучно відтворює відповідний настрій: святковий, урочистий чи робочий. У портретах Одайник, окрім схожості з моделлю, майстерно передає її психологічний стан, внутрішній світ.» – йдеться в описі до виставки.

Про свою творчість сам митець зазначав: «Зоя(*дружина Одайника) – моє перше кохання, а Карпати – друге» – окреслюючи тим самим власні життєві цінності, центр натхнення і сили творчості. Як зауважує пані Олена Скорук,  Гуцульщина з її неповторними краєвидами, народними звичаями, традиціями, унікальною культурою, залюбленими у свою землю тамтешніми людьми як, власне і кохана дружина Зоя, назавжди полонили чутливе серце митця. Тож, авторські присвяти обидвом об’єктам любові художника можна зустріти протягом усієї творчості Одайника.

Щодо представленого твору «Жінка у хустці», за інформацією музейників – цей ескіз скоріше за все був одним з авторських пошуків моделі до тематичної картини. Адже, сам ескіз створено у 60-х роках, коли у СРСР панувала «Хрущовська відлига», культурними акцентами якої були послаблення щодо висвітлення у мистецтві національних мотивів:

«На жаль, не збереглось інформації до якого саме полотна цей ескіз, але він є свідченням того, наскільки ретельно художник пропрацьовував, обдумував деталі майбутньої картини. Відтак ескіз може сприйматися як завершений художній твір, що є своєрідним підтвердженням неабиякої майстерності Вадима Одайника.» – підкреслює кураторка Олена Скорук.

Варто зазначити, що «Жінка у хустці» – твір, який здатний заглибити не тільки у зміст і ошатність самого портрету, довершеної майстерності виконання, але й надихнути мозок на добудову образів – життєвої історії моделі, емоційного характеру забарвлення виразу, тим думок й мрій героїні, що їх митець передає засобами художньої виразності. Цей виокремлений фрагмент історії, часу, долі надихає почитати і пошукати про свою державу, її людей, які зберігали свої цінності і культуру під важелями пропаганди, зміцнюючи і збагачуючи її з кожним поколінням.

Тож, запрошуємо на діалог з мистецтвом до музею, в якому можна віднайти свою історію, корені і сенсі. Які передані з гордістю нам у спадок! 

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook