Будівлю «Бакота хабу» на Кам’янеччині прикрасили новим стінописом (ФОТО)

На фасаді «Бакота хабу» на Кам’янеччині з’явився новий мурал. Стіни будівлі прикрасили розписом, притаманним знаковому для Хмельниччини художнику Олександру Грену.

Як килим із Поділля, тільки не на стіні хати – а на цілій будівлі. Тут є орнаменти, які тримають, захищають і підтримують, є дерева життя, що тягнуться вгору, є пташки – маленькі знаки радості й добра. Яскраві кольори на темному тлі нагадують, що навіть у простоті є сила й краса. Так само робив знаковий для нашого регіону художник Олександр Грен на початку 20 сторіччя – він малював подільські килими, бо бачив у них не лише візерунки, а й душу землі й людей, – прокоментували поширені на сторінці “Бакота хабу” світлини з новим стінописом.

Художнє оновлення будівлі прокоментувала для Поділля NEWS співзасновниця “Бакота хабу” Аліна Олійник:

Мурал створила спільнота “Бакота Хаб” за чотири дні в рамках проєкту від УКФ “Голоси Бакоти”. В рамках проєкту заплановано створити локальні культурні продукти на теми локальної культури та спадщини, які відображатимуть історію та культуру регіону, а також приваблюватимуть туристів для економічного розвитку регіону.

Однією з частин проєкту є створення стінопису на мотиви художника Олександра Грена, який жив і творив на території сучасної Хмельниччини у 1920-1930 роках ХХ століття.

Свої найкращі роботи він створив у полях біля сусідньої Крушанівки, проте досі є недостатньо відомим навіть для локальних жителів регіону, тому для нас важливим та символічним є актуалізувати його творчість, адже це частина нашої локальної культури, історії та спадщини, – прокоментувала Аліна Олійник.

У рамках проєкту заплановано створити 10 3D-турів по найцікавіших культурно-історичних та туристичних локаціях регіону, аудіогід із 10 точок, що охоплюватиме ці локації, а також AR-мурал у додатковій реальності на тему затопленої культури, створений на фасаді місцевого клубу.

AR-мурал — це традиційний стінопис (мурал), доповнений цифровим контентом, який «оживає» та стає інтерактивним, коли його сканувати за допомогою смартфона або іншого пристрою з підтримкою доповненої реальності (AR). Таке поєднання фізичного та цифрового мистецтва створює унікальний, захопливий досвід, де статичне зображення може перетворюватися на рухомий 3D-об’єкт, супроводжуватися звуковими ефектами чи інформаційними вікнами. 

Окрім цього, буде реалізовано художній напрям: наразі в рамках резиденції митці візуального сектору створюють 15 робіт на теми локальної культури, які стануть основою для нової експозиції в галереї “Бакота Хаб”. Також планується облаштування музею затопленої спадщини у селі Гораївка на базі сільського клубу. Експозиції музею розповідатимуть про історію та культуру регіону, а також облаштування маркованого культурно-пізнавального маршруту, який об’єднає найцікавіші культурні локації села Гораївка.

Довідка: ГРЕН Олександр Львович (23. 05. 1898, м. Псков, Росія — 1983, м. Камʼянець-Подільський Хмельницької обл.) — живописець. Походив із шведської дворянської родини. До 1917 на­вчався в кадетському корпусі (викладач малюва­н­ня І. Мозалевський); військову освіту не завершив через революційні події. 1916—17 пере­бував у Севастополі та Євпаторії (нині АР Крим), де служили його брати. 1918, коли батько у чині генерал-ма­йора ви­йшов у від­ставку, сімʼя пере­їхала в Камʼянець-Подільський. Після його смерті 1919 Г. з братом змушені були організувати майстерню з виготовле­н­ня дитячих механічних іграшок, у якій працювала вся родина (брат вигадував нові види іграшок, Г. їх художньо оформлював). Від 1920 — художник, а згодом — завідуючий студії-майстерні Політосвіти; був від­ряджений на курси при Ін­ституті під­вище­н­ня кваліфікації майстрів образотворчого мистецтва в Москві, де в майстерні Б. Йогансона вдосконалював володі­н­ня класичною живописною манерою. У першій третині 20 ст. працював у Політвід­ділі народної освіти УРСР; створював плакати для Всеобуча; оформляв робочі клуби, агітаційні по­їзди тощо; виконував роботи для театру (створював декорації, роз­писував сцени, вестибюлі та ін.). Разом з А. Петрицьким здійснив роз­писи клубу на тему «Дума про Самійла Кішку» (клуб зруйновано під час 2-ї світової війни, не збереглося жодного роз­пису; уцілілий ескіз — у Центральному архіві-музею літератури і мистецтва України в Києві). Від 1924 — вчитель у школах № 3, № 7; викладач у педагогічному ін­ституті; давав уроки учням художньо-промислової школи. Був учасником товариства «Просвіта», наукового товариства при ВУАН, комітету охорони памʼяток старовини, мистецтва і природи (усі — Камʼянець-Подільський). Колекціонував і ре­ставрував оригінальні предмети давнього подільського побуту, що згодом використовував у своїх творчих композиціях. Близько 1926, за спогадами сестер, уперше намалював подолянку в національному одязі. Митець пере­бував під по­стійним контролем НКВС (його звинувачували в «контр­революційних діях», сепаратизмі й націоналізмі, «захоплен­ні формалістичним буржуазним мистецтвом (авангардом)». Від арешту рятували виконані на замовле­н­ня міста числен­ні порт­рети вождів, ві­домих політичних діячів, міських чиновників. 1944 організував міську, через рік — обласну художню майстерню при обласному управлін­ні у справах мистецтва і був її першим керівником. Працював учителем малюва­н­ня та кресле­н­ня, виконував окремі замовле­н­ня міськради. Його творчі роботи екс­понували на ви­ставках у Чернівцях, Львові, Камʼянці-Подільському. Персональна — у Києві (1978). Деякі твори зберігаються в Історичному музеї-заповід­нику та Галереї мистецтв у Камʼянці-Подільському. Джерело: ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Роботи Олександра Грена

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook