Виставка мультидисциплінарної художниці відкрилася у Хмельницькому обласному художньому музеї (ФОТО)

Нова експозиція «LOST» у Хмельницькому обласному художньому музеї презентує два десятки творів самобутньої мисткині зі Львова, яка вже тринадцять років працює під творчим псевдонімом Kinder Album.

Зізнаємося вам на самому початку. Так, ми були на вернісажі виставки, який відбувся ще у п’ятницю. І, так, могли відписати цю новину ще в той день. Але… Але саме ця виставка вимагає осмислення, переосмислення, видиху і повторного перегляду, бажано за мінімуму людей поруч. Тож, тільки пройшовши цей шлях ми взяли на себе відповідальність за опис виставки «LOST», щоб не загубитися в текстурах самим і вас не ввести в оману.

Почнімо з самого відкриття виставки, його концепції. Для підігріву апетиту, гостей вернісажу витримували у просторах мистецької вітальні. Саме там і проходила офіційна частина відкриття. Крім того, музейники наголосили – бажано, щоб до зали одразу заходили не більше 5 відвідувачів. Але, перш ніж зайти, потрібно дізнатися, хто така ця загадкова художниця, яка опанувала цілий ряд медіа, від живопису і кераміки до інсталяції й гобелену – пані Kinder Album.

Поділимось, що уважні наші читачі або ж шанувальники відвідин унікальних артпроєктів ХОХМ, точно пам’ятають цю мисткиню з минулорічної виставки «Художній текстиль: Еволюція. Від традиції до концепту. 1980-2020-ті.». Центром цієї експозиції були два гобелени авторки. Їх було не можливе не помітити, як через розмір, так і через зміст. В сюжеті дві оголені жінки, які промовляють про свою незахищеність і вразливість перед оточуючим світом і його умовами. В цих двох творах авторка рефлексувала на актуальну війну, говорила про втрату дому, як більш ширшого поняття за будинок чи квартиру, а фундаменту можливого завтра.

Цього року в межах персональної виставки, художниця Kinder Album презентувала у двадцяти творах, створених протягом 2017-2025 рр., майже всю палітру медіа, якими оперує у своїй творчості.  

Одразу зазначимо, що на фотозвіті жодного з учасників відкриття виставки ви точно не зустрінете портрету художниці Kinder Album, в тому числі і в нашому. Чому? Все просто – ми маємо повагу до позиції художниці і з величезним розумінням ставимось до її прагнення особистої свободи на стишену творчу діяльність, позбавлену персоніфікованої публічності. Тим паче, забігаючи наперед, її роботи більше, ніж фотопортрет, оголюють її обличчя перед глядачем.

Важливо, що всю експозицію, її зміст та порядок презентації глядачеві, ба навіть освітлення, в якому представлені твори, створила сама мисткиня Kinder Album:

«Роботи говорять про втрату орієнтирів, небезпеку існування у, здавалося б, безпечному просторі, а також про маршрут і розгубленість. Ці сенси відображаються у назві проєкту, яка перекладається з англійської як загублені або втрачені».

Тож, ось вона мить істини, найбільший – четвертий зал ХОХМ при відчиняє свої мистецькі обійми, щоб пустити нас в «дитячий альбом» загадкової, але все ж до чистоти сльози відвертої мисткині Kinder Album.

Наголосимо повторно, потужна рекомендація тим читачам, які все ж цінують можливість заглибитися у мистецтво, а не просто пройти залою, розглядаючи красу позолоченої рами. Якщо ви приймете для себе рішенні глибоко зануритися у творчість мисткині Kinder Album, то вичекайте час для більш інтимних відвідин.

Виставка «LOST» має рекомендований маршрут експозицією, який ви можете отримати на руки. Саме на цьому листі описана не тільки концепція виставки, а й вказаний перелік 20 робіт, розміщених у залі за авторським задумом. Всі ці роботи не підписані, але мають порядковий номер. Тож глядач спочатку має можливість чуттєвої оцінки, щоб вже потім дізнатися назву і добудувати додаткові сенси, враження, емоції.

Поділимось з вами ще одним лайфхаком перегляду «лосту», як ті люди, які бачили експозицію залюднену і майже позбавлену людської присутності. Ці роботи варто роздивлятися у деталях, з різних ракурсів і нахилів, адже при такому довгому і ретельному спогляданні ти відшукуєш діалоги сенсів. Так, крізь керамічний череп, позбавлений життя та його пристрастей, ти можеш розгледіти інтимне вічне – «Лосиний гін», скажімо. Або ж, примруживши погляд, споглядати крізь рухливий «Дух небезпеки» залиття червоним всієї експозиції, як проявлення власне цього духа. Насправді дуже несправедливо не описати взаємодію з кожною з представлених робіт, але вона суто індивідуальна, тож це теж було б лицемірством чи нав’язуванням власної візії. Адже представлені роботи – це загублений в сумлінні альбом, розгортаючи який ти наважуєшся в першу чергу на діалог з собою, своїми страхами, обмеженням стереотипами, зрештою, травмами.

Тому інтимність споглядання дає тобі можливість їх якщо не пропрацювати, то хоча б визначити. Так, крізь всю протяжність зали ведеться діалог двох жінок, двох гобеленів. Перша  занурена в ванну, ми не можемо визначити її стан життєві показники, та й червоне залиття світлом цієї роботи дає нам безліч трактувань – від трагічних до глибоко інтимних. Пані напроти – спустошена рана, суцільна, що досі кровоточить назовні. Крізь цю пустку-метафори ми можемо розгледіти перспективну блакить. Цьому пейзажу ми завдячуємо йому – все цілому спустошенню нашої героїні.

Мандруючи маршрутом, в авторських декораціях умисних обмежень – стрічках і паркані, глядач отримує додаткове попередження з взаємодії з реально сучасним і реально чесним мистецтвом, тим яке пропускає біли нитку крізь серце, щоб домалювати життя справжнім «червоним».

Ця виставка збуджує не тільки фізіологію, вона напружує мислення, твій мозок раз за разом від скульптури до полотна вибудовує сюжети і співпереживає, в першу чергу собі.   

Ось вона – «ЖІНКА-ПОЛІНО», яка ховається від світу і само діалог, бо тільки він здатен врятувати її в цей момент часу.  Але це все наші враження і думки, як і захоплення. Так, ця виставка налаштовує на роботу з собою, випробовує твою готовність до самоаналізу, в якому ти і підсудний і суддя. А ще, так і ній багато еросу і танатосу, адже саме через ці дві сили нам легше і зрозуміліше приймати гостро-соціальний контекст. Ми з саме цими двома потягами долаємо всі аспекти щодення, бо знаємо що зарадить і чим все в решті решт закінчиться.

Ну і не можемо не відзначити, що попри всі випробування пам’ять і самоіронію, у виставці багато надії. В першу чергу вона простягає до нас свої подовжені дерев’яні руки з тематичної «АЛЕГОРІЇ ЖИТТЯ», поєднуючи дві природи – через втручання рук митця, ще такого довершеного. Зовсім поруч з цією основою на стіні робота «ПАМ’ЯТАЙ МЕНЕ», що на нашу думку апелює саме до наших традицій вінкування, але не без спокусливих хутряних нот.

Емоційний фон від робіт посилює звуковий супровід. Так, час від часу відвідувач чує звуки сирени швидкої допомоги, кроків на підборах і поодинокий дзвін. Така практика експонування перетворює споглядання виставки, якщо не на медитацію, то точно на загострене відчуттями сприйняття побаченого.

Скажемо чесно, в цій виставці багатьом може забракнути готовності, може відчутися деяка дезорієнтованість, про яку промовить й однойменна скульптура, яку неабияк підкреслює критичною забороною пафосу схований в чорний поліетилен музейний рояль. Але, нагадаємо, все це досі наші рефлексії.

А чи там є про війну, може спитати той, хто не прийде скоріше за все на цю виставку. Але – є. і насправді кожна робота, адже і там де до нас проглядає життя – то про перемогу над війною смерті. І там, де прикордонний стовп пронизує череп непроханого гостя, що «ЗАБЛУКАВ». І у дірі, яка залишена все в тій же душі гобеленної дівчини на лавці, якоюсь її війною або ж війною з нею.

Питання тільки про яку війну вам буде цікаво і який мир ви плануєте будувати, а може все-таки світ? Світ у якому всі рівні, допустиме все мистецтво, а злість, заздрість, тупість, обмеженість і зашореність – вже треба гуглити, бо цього не існує в цій країні.

Ось так, тож будьмо сміливіше і відкритіше – крокуймо до музею, дивитися «дитячий альбом», щоб не загубити себе, до 14 грудня включно!

ДОВІДКОВО: Kinder Album (1982 р.н.) — українська мультидисциплінарна художниця.Вперше стилізовані під дитячу манеру виконання твори художниці з’явились під псевдонімом Kinder Album у соціальній мережі Facebook у 2012 році. З того часу мисткиня веде активну виставкову діяльність. Kinder Album працює у жанрах скульптури, текстилю, живопису, графіки, інсталяції, фотографії та відеоарту. Серед персональних виставок: «Once upon a time three dead parrots», ArtEast Gallery, Берлін (2022); «Це не те, що ти думаєш», Shcherbenko Art Centre, Київ (2021); «For example, today», галерея Piekno Panie, Люблін (2019); «Не для публікації, секретно та приватно», Voloshyn Gallery, Київ (2018); «Effective Reflexion», галерея SABSAY, Копенгаген (2017). Живе та працює у Львові.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook