Пограбований, але прекрасний: історія “Скаженого млина” на Хмельниччині (ФОТО)

Закинутий водяний млин на притоці Смотрича – Чорноводці, що стоїть між селами Чорниводи та Мудриголови (у Городоцькій тергромаді у Хмельницькому районі) цілком може розглядатися, як один з наймальовничіших куточків Поділля. До того ж він стоїть досить віддалено від людського житла, що теж є досить незвично.

Сама по собі старовина спорожніла споруда особливо не вражає. Є млини й цікавіші. З архітектурних витребеньок тут є лише стрільчасті вікна третього ярусу. Хоча млин працював ще наприкінці дев’яностих років, – всередині пустка.

Хазяйновиті подоляни винесли в брухт не лише німецьке обладнання кінця ХІХ століття, але навіть випиляли дубові балки перекриття. Від усього начиння залишилося лише уламок величезного жорна, що сиротою валяється на долівці.

Чому це місце дивовижне? Через ландшафти. Навколо млина – мальовничі рукотворні вапнякові скелі. Це рештки чималої каменоломні, де місцеві селяни колись добували камінь. Він тут не найкращий, але підсипати дорогу чи викласти огорожу – годиться.

Місцеві краєзнавці не виключають – колись тут могли бути природні виходи вапняку. Зокрема в сусідніх Мудриголовах, в долині тієї ж Чорноводки, є природні, до того ж чималі скелі. Їх видно зі скель біля млина.

Ефектно виглядає млин у серпанку.

Чому млин – скажений?

Серед решти млинів в окрузі цей – єдиний, що має ім’я.

Як розповідає у своєму блозі Віртуальні витрішки Дмитро Полюхович, назву “Скажений” млин отримав через те, що це був чи не перший на цих теренах, де замість красивого, романтичного, але досить малопотужного колеса поставили новомодну турбіну, що мала набагато більший коефіцієнт корисної дії:

Одночасно тут змонтували надсучасні (як на кінець ХІХ століття) машини. На тлі сусідніх млинів, обладнання яких залишалося чи не на рівні середньовіччя, цей видавав дивовижні показники та молов зерно, «як скажений».

Дивом техніки, яка працювала навіть за часів незалежності України, місцеві мешканці зобов’язані якомусь пану Юревичу, ім’я якого народна пам’ять не зберегла. Маєток пана-новатора розташовувався метрів за 500 від млина, нижче за течією Чорноводки. Урочище те й досі називається «Юревичі».

Не лише млином єдиним може зацікавити ця локація туристів. Тут є також досить мальовничий ставок та здичавілий парк над ним.

Місцеві перекази свідчать: пан Юревич був одинаком. Дружина, яку він без тями любив, померла при пологах. Дитина не вижила. За сина Юревич вважав племінника Миколу, якого призначив спадкоємцем.

Коли старий пан раптово безслідно зник, племінник успадкував всі його статки. Але насолоджувався багатством недовго – через революцію накивав п’ятами.

Панський палац – традиційно – місцеві розграбували та розібрали на будматеріали. Поки розбирали, шукали сховки, в яких сподівалися знайти скарби паничів. Та замість золота знайшли рештки вбитого пана, заховані під підлогою в одному з льохів.

Ще одна місцева легенда свідчить: коли місяць уповні – привид пана Юревича блукає старим парком та, буває, доходить аж до млина.

Матеріал підготовано в рамках кампанії інформування про туристичні принади Городоцької територіальної громади, яку «Віртуальні витрішки» започатковують разом із Відділом культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради, сьогодні ми розповімо про «Скажений млин».

Оригінальний текст та більше фото – у блозі «Віртуальні витрішки» Дмитра Полюховича.