Корона-період: між панікою та недбалістю

У страху великі очі. А недбалість – гірший ворог, ніж ціла ворожа армія. Замість дотримання серединного шляху – не панікувати й бути обережними – ми майже завжди обираємо крайнощі.  Тобто маніакально боятися. Або зухвало плювати на правила безпеки.  Або одночасно нервувати і плювати. Поєднуючи непоєднуване.

У нас на обличчі може бути непотрібна для здорових маска. І тут же десь за рогом – викурена сигарета. Почути сакраментальне «Кто не курит  и не пьет, тот здоровеньким помрет» вряди-годи можна навіть від лікарів. Нам не шкода своїх дихальних шляхів у звичайні періоди. І нема думок про те, що нині якраз той момент, коли має нарешті відбутися переоцінка цінностей. На користь здоров’я. І розпочати варто хоча б з цього маленького кроку – не шкодити. Відмовитися від куріння, від споживання спиртного, які роблять нас вразливими до інфекцій. Рухатися більше, не переїдати, вдягатися за погодою.  Ще можна нарешті припинити цілувати ікони. І визнати: у будь-які періоди життя робити це негігієнічно та небезпечно. Не кажучи вже про безглуздість.

Зазвичай ми знецінюємо власне життя, псуючи здоров’я по міліметру. Думаємо: це станеться з будь-ким, але не з нами. Тобто гіпотетично мусимо усвідомлювати: коли настане рішуче випробування імунітету на міцність, він нас підведе. Бо нічого нам не винен.

Але боятися в цілому ми любимо. Зараз часто можна прочитати пости про те, що страх – природній у таких випадках. І навіть корисний. Проте чи потрібен саме той жах, який ми самі ж плекаємо, коли віримо всьому прочитаному? Або коли висуваємо власні моторошні теорії. «Прилетить вертоліт і окроплятиме все хімікатами!» «Це до осені не закінчиться. Поки не знайдуть ліки від цієї хвороби, я точно кажу», – з почутого на хмельницькому базарі. І чиєсь зітхання у відповідь.

Що відбувається в організмі після тривалого обмірковування  апокаліптичних теорій? Справжнє гормональне цунамі!

«У такі моменти виділяється кортизол, який ще називають гормоном страху Коли це відбувається у якісь нетривалі моменти, це стимулює діяти та рятує від небезпеки. Наприклад, тікати від небезпеки. Якщо ж кортизол виділяється довго, він руйнує внутрішні органи, – пояснює психологиня Галина Літвінова. – Також йде викид адреналіну та норадреналіну – гормонів збудження та люті. Їх надлишок робить людину скутою та спричиняє спітніння, запаморочення, прискорене серцебиття».

«Страх природній у такий період. Проте він потребує,  аби його вгамували, – вважає психологиня Тетяна Грищук. – Завдання страху – спонукати людину діяти задля усунення проблеми, яка несе небезпеку. Якщо людині вдається вирішити проблему, виникає відчуття внутрішньої сили, впевненості, опори на себе, самоповаги. Перебування ж надто довго у стані безпорадності може у подальшому сприяти формуванню посттравматичного синдрому. Паніка виснажує, сприяє виникненню зневіри у власні сили, відсутності раціональних дій».

За словами Тетяни Грищук, панічні настрої здатні впливати на самопочуття. Якщо ця напруга не реалізується, а залишається у тілі, вона  може проявлятися  психосоматично:  головним болем, ознобом, болем у м’язах, тремором, стисканням. Коли людина фізіологічно здорова,  для неї такі стани не становлять небезпеку. Разом з тим особа  може почуватися  розбитою, втомленою, виснаженою. В організмі відбуваються процеси, як після тривалої важкої праці. Можуть боліти руки  та ноги. В емоційному плані виникає відчуття безпорадності, руйнуються звичні внутрішні опори.

«Колективні психічні процеси – потужні, і не кожна людина здатна їм протидіяти, – пояснює Тетяна Грищук. – Тому передусім має бути критичне мислення: раціональний аналіз ситуації, відділення від проблеми її емоційної складової. Варто менше переглядати стрічку у Фейсбук. Гарним засобом для реалізації внутрішньої емоційної та тілесної розрядки можуть бути заняття спортом, активна життєва позиція, об’єднання з іншими людьми заради вирішення проблеми».

Панічним настроям, на думку психологів, найбільше підвладні люди з меланхолійним типом темпераменту. А також творчі особистості з розвиненою фантазією.

«У такі періоди варто прийняти небезпеку, берегти себе, не  відвідувати велелюдних місць. Дивитися фільми, спілкуватися у відеочатах, вивчати мови. Та при цьому пам’ятати: паніка теж має вірусну природу та знищує здатність діяти адекватно», – додає Галина Літвінова.