Не все, що радять, треба читати, або Як обрати «свою» книгу

Продовжуємо публікацію порад щодо того, як навчитися читати правильно, від хмельничанки, авторки трьох книг, одна з яких уже незабаром вийде з друку, Катерини Загородньої. Маючи чималий досвід читання та написання книжок, Катерина ділиться рекомендаціями щодо того, як привчити себе читати, які, сподіваємося, стануть вам у пригоді. Звісно, якщо ви цього хочете.

Початок розповіді про те, Чому засинати за читанням і викидати книги у смітник – це нормально, можна прочитати за посиланням.

Не все, що радять, ви маєте прочитати

«Атлант розправив плечі» і «Маленького принца» принципово не читаю, бо свого часу їх радили всі. Першу – декілька разів у різних життєвих ситуаціях якісь підозрілі люди, а друга була аж надто на слуху. Люди, які багато читають, не нападають на інших із книжковими порадами, бо знають: вибір книги — це дуже особиста справа.

Впевнена, щойно ви зайдете до книгарні, вас почнуть манити яскраві, дорогі обкладинки книг іноземних авторів в українському перекладі. Не дайте напису на кшталт «The New York Times Bestseller» збити вас з пантелику. Йдіть і шукайте свого автора.

Якщо ви вже пропустили потяг у середній школі й не прочитали ні Кобилянської, ні Коцюбинського — то їм ви вже нічим не допоможете, а вони вам. Почніть читати сучасних українських авторів і підтримайте вітчизняну видавничу справу.

Не варто зачаровуватись мотиваційною літературою і заголовками, які нібито збігаються з вашими переживаннями. Ви, може, й прочитаєте книгу, але у вашому житті нічого не зміниться, бо нічого не хочете робити. Книга не винна, тому не варто махати руками на весь світ літератури. Книга — не пігулка від проблем, лише людина сама може за себе вирішити, що їй робити.

Бібліотека допоможе зекономити і розігнатись

Нові книги з книгарні можуть бути для когось дорогим задоволенням, або ж люди не готові витрачати кошти на нове хобі, в якому ще не впевнені. У таких випадках варто знайти у вашому населеному пункті державну бібліотеку і підібрати книгу до смаку там. У цьому вам допоможуть бібліотекарі.

А з огляду на обмежені видатки на закупівлю, ви можете стати частиною благородної справи — дарувати книги, які придбали в книгарні, своїй місцевій бібліотеці. Таким чином, навіть якщо книга вам не сподобалась, вам не буде шкода витрачених на неї коштів, бо вона може припасти до душі іншим відвідувачам бібліотеки.

Більше читання – більше мобільності

Після  того, як ви розвинете звичку читання, ви почнете розширювати свою географію.  Саме читання буде спонукати піти сісти в якесь гарне місце: чи то кафе, чи лавка в парку, чи садок біля власної хати. А також воно може прикрасити перебування в негарних місця – черга до стоматолога, громадський транспорт, державна установа. Погодьтесь, краще ж поринути думками в Англію XVI століття і ходити по болоту з головними героями, ніж фокусуватись на тужних зітханнях людей у поліклініці чи власній тривожності у черзі в податкову.

Особисто я вже стала від книг залежна, і куди би не йшла, беру з собою електронну книгу. Про всяк випадок. Звідки я знаю, що мене чекає? Повітряна тривога та укриття, затор на дорозі, нецікава компанія, нудна лекція? Книга – гарантія чудового товариства.

Книжкове ком’юніті – нові друзі

Особливим задоволенням я можу назвати ведення обліку прочитаних книг та підбиття підсумків у кінці року. Коли дивишся на цей список, то відчуваєш, що час був витрачений не даремно. Навіть погана книга, відгук на яку викликав активну дискусію в мережі, принесла своєрідне задоволення.

У мережі є кілька активних груп, де українці діляться відгуками на прочитані книги. Це ком’юніті, яке затягує. Там можна знайти однодумців і посперечатися. Будучи частиною цього гурту, у вас автоматично відпаде бажання чіплятися до оточуючих із закликами читати, бо у вас вже будуть люди, які прокоментують ваш відгук і поділяться своїм.

З власного досвіду скажу: коли читаєш книгу і плануєш написати про неї відгук, ставлення до читання змінюється — звертаєш більше уваги на деталі.

Як обрати книгу: покрокова інструкція

Але перед тим, як читати відгуки в книжкових групах, прислухайтесь до себе. І поставте собі наступні питання:

• В якому настрої я зараз перебуваю?
• А в якому я хочу бути?
• Чи хочу я зануритись в українські текстури чи закордонні?
• Яку тему я хочу дослідити?
• Чи хочу я познайомитись з чимось новим, чи почитати щось дотичне до своєї сфери діяльності?
• Скільки в мене є вільного часу?

Не налякайте себе «товстунцем». Для початку обирайте реалістичний розмір книги. Не хапайтесь за “цеглини” по 500 сторінок, орієнтуйтесь на середній розмір твору – у 200-250 сторінок.  Перші книги мають подарувати вам почуття завершеного процесу, тому вони мають бути вам під силу і ви маєте бути у змозі їх дочитати. Листаючи книгу-кандидата, обирайте ту, в якій є багато діалогів, бо вони роблять читання більш динамічним та яскравим. Після занурення у світ книг питань до себе у вас побільшає. Також розблокуються певні спогади. А нове хобі стане сеансом самоаналізу та самопізнання.

Про авторку:

Катерина Загородня – журналістка, освітянка, письменниця та книголюбка з багаторічним досвідом. Працює у жанрах non-fiction та fiction, тематики своїх книг фокусує навколо питань міжнародних відносин, країнознавства, фемінізму та антропології людини. У своїх перших книгах «Я працюю між Європою і Азією» та «У чужому морі» досліджувала будні робітників і життя емігранток у Туреччині. У третій книзі “Перезапуск”, яка є завершальною з цього географічного діапазону, устами й діями героїв авторка рефлексує над темами християнства та ісламу, а події відбуваються в Україні, зокрема в Хмельницькому.