Сьогодні хочу з вами поділитися інформацією про плінтуси для підлоги. На це мене надихнула нещодавня розмова з моїми замовниками, які мене запитали, чи потрібен той плінтус і чи можна без нього обійтися?
Колись плінтус використовувався виключно в захисних цілях. Він закривав незахищену щілину між підлогою і стіною, з якої задував вітер і тягнуло холодом. Також цей елемент дозволяє приховати огріхи майстрів – нерівності або криві щілини. Для оздоблення стін не завжди використовують вологостійкі матеріали, які спокійно витримують контакти з побутовою хімією (паперові шпалери, штукатурку). Під час вологого прибирання підлоги без плінтуса легко зачепити шваброю незахищений шматок і зіпсувати частину покриття.
Усередині порожніх моделей присутній спеціальний жолоб, в який поміщається проводка. Також всередині може міститися навіть опалювальна система, яка буде паралельно з батареями прогрівати кімнату по периметру. У декоративних цілях деякі моделі оснащуються лампочками підсвічування або розетками.
Класифікують плінтуси за матеріалами, з яких їх виготовляють. Найбільшу групу складають елементи з дерева і його похідних.
Вони в свою чергу поділяються на такі підтипи:
Масивні. Їх виготовляють цілком з масиву дерева дорогоцінних або звичайних порід. Такі моделі прикріплюються на цвяхи або саморізи, так як цілісний шматок деревини може з часом пошматуватися і втратити свою форму. Капелюшки кріплень ретельно маскуються за допомогою шпаклівки. Такий варіант відрізняється високою вартістю і підкреслить красу дорогого паркету. Недоцільно купувати дерев’яний плінтус, якщо планується його подальше фарбування.
З недоліків цих моделей відзначають тільки мізерну кольорову гамму в рамках відтінків коричневого кольору.
Шпоновані. Вони являють собою двошарову комбінацію з простої дерев’яної основи і лицьового листа шпону з красивим природним малюнком.
З МДФ. Матеріал став бюджетною заміною натурального дерева. МДФ виготовляють з деревноі маси (тирса) з додаванням спеціального складу на основі смол. Такі плінтуси мають велику кольорову гамму, але сильно поступаються за міцністю масивним. Не рекомендується декорувати ними прохідні кімнати.
З ЛДФ. Схожий з МДФ матеріал, який має меншу щільність і вагу. До стіни кріпиться за допомогою саморізів, клею або кліпс. Має низьку вартість, легко піддається розпилюванню, але не витримує систематичного вологого прибирання.
Корковий. Оригінальна модель, яка, на жаль, має набір недоліків. Пробкові плінтуса мають приємний відтінок, текстуру і непогано гнуться. Їх виготовляють або цілком з пробки, або з дерев’яної основи і пористого шпону. Такий плінтус пропускає вологу і не витримує механічного впливу: при сильному ударі ногою матеріал просто лопне. Головні переваги пробки – м’якість, приємна шорсткість і пружність.
Рідке дерево. Порівняно новий матеріал, який являє собою поєднання деревних відходів з синтетичними скріпними добавками. Такі плінтуси покривають фарбою, шпоном і ламінують. Вони непогано гнуться і можуть повторити контури закруглених стін. По терміну служби сильно поступаються натуральному дереву. Зовні композитний матеріал схожий на попурі з дерев’яного малюнка і гладкою кам’яною основою. Деревина та її похідні вважаються найбільш екологічними і безпечними матеріалами через свою натуральність.
Пластмасові. Плінтуса із пластику мають невелику вагу, непогано повторюють контури закруглених стін і можуть похвалитися багатою кольоровою гамою: від похмурого чорного і до кислотних відтінків, які не властиві природним матеріалам. Однак є у пластмаси і один істотний мінус – пластик не можна піддавати нагріванню. При високих температурах він починає виділяти в повітря токсичні і небезпечні для людини речовини. З цієї причини не рекомендують декорувати пластиковими елементами кімнати, де сильно піднімається температура або будуть присутні електроприлади, розташовані в безпосередній близькості від плінтусів.
Плінтуса з каменю і кераміки. Обидва матеріали відрізняються монументальністю і пружністю. Такий елемент витримає перевірку часом. Керамічні та керамогранітні плінтуса підходять для декорування кахельної підлоги (у ванній і на кухні). Найдовговічнішими вважаються елементи з мармуру. Через дорожнечу вони використовуються тільки в елітних інтер’єрах.
Раніше підлогу обов’язково обрамляли плінтусом, інакше не було відчуття завершеності в оформленні підлоги. Тим більше якщо мова про лінолеум
Сьогодні у кожного безмежний список ідей для оформлення дизайну інтер’єру, а отже і вибір матеріалів теж величезний. І для багатьох матеріалів зовсім не потрібен плінтус, щоб прикрити стики і “недоробки”.
Використовувати чи ні?
Питання поставлене некоректно – залежить від стилістики приміщення і вирішуваних завдань, а не від подобається-не подобається.
У мене був лише один випадок, коли в дизайн-проекті відмовилися від плінтуса. За дизайн-проектом в стилі «лофт» підлогове покриття – натуральний лінолеум під бетон – повинен був відступати на сантиметр від стіни. В цьому місці була видна стяжка. Це непогано виглядало буквально кілька днів, а потім в просторі між стіною і натуральним лінолеумом початку накопичувався бруд.
Тому своїм клієнтам ми завжди радимо закласти в проект плінтус, в першу чергу, з практичних міркувань. Навіть якщо відстань між покриттям і стіною не сантиметр, а менше, в цьому проміжку все одно будуть накопичуватися бруд і пил. Це місце з часом потемніє і буде виглядати неакуратно. До того ж з точки зору естетики дизайн-проект квартири без плінтуса, немов картина без рами: теоретично можливо, але виглядає в цілому не закінчено.
Не застосовувати плінтус можна тільки в одному випадку: якщо у вас ідеально рівні стіни і ідеально рівна підлога. Але це трапляється вкрай рідко. Якщо ж дуже хочеться обійтися без плінтуса, то можна завести покриття на стіну. Тоді і плінтуса, як такого, майже не буде видно (тільки маленький краєчок кромки), та й прибирати в приміщенні буде простіше.
Володимир Дєдов, керівник студіі DV дизайн.
Читайте також: З чого починається ремонт?