Чому у Хмельницькому блокують звернення про захист «сімейних цінностей»

Від кінця 2016 року в Україні триває так званий «марафон щодо захисту інституту сім’ї в Україні», в рамках якого депутати місцевих та обласних рад звертаються до керівних органів держави з вимогою захистити інститут сім’ї. Приводом для таких звернень став затверджений Урядом у листопаді 2015 року «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року», в якому, зокрема, йдеться про розроблення низки законопроектів, які би передбачали: легалізацію цивільного партнерства як для різностатевих, так і для одностатевих пар; заміну офіційних документів особам, яким встановлено клінічний діагноз «транссексуальність»; про заборону дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності тощо.

Такі заплановані нововведення викликали занепокоєння у частини суспільства, зокрема, й депутатів, які вбачали у цих змінах загрозу для традиційних цінностей та інституту сім’ї. Як наслідок – у радах різних рівнів по всій Україні почали з’являтися звернення, в яких депутати просили «зупинити процес викривлення поняття сім’ї та шлюбу. А також зберегти чинну редакцію статті 51 Конституції України, яка декларує, що шлюб ґрунтується на згоді чоловіка і жінки». Однією із вимог було виключення словосполучення «сексуальна орієнтація» і «гендерна ідентичність» із Кодексу законів про працю та інших законів і законопроектів, оскільки, на думку ініціаторів звернення, вони несуть ідеологічне і антинаукове навантаження.

На кінець 2018 року кількість місцевих рад, які долучилися до цього «марафону», становила близько півсотні. Серед них – і три з Хмельниччини. Першими, у травні 2017 року, звернення підписали депутати Кам’янець-Подільської міської рада, у вересні 2017 року – Дунаєвецької, у грудні 2017 року – Хмельницької.

Цей марафон, ймовірно, котився би, зокрема, Хмельниччиною й далі, якби не «забуксував» у Хмельницькій обласній раді, депутати якої, уважно вивчивши документ, тричі заблокували його прийняття. Що саме занепокоїло обранців та що не так у документі, який пройшов у інших областях, пояснила членкиня депутатської групи «Рівні можливості» Інна Ящук.

Тема гендерної рівності, особливо останнім часом, незмінно ідентифікується з темою одностатевих стосунків. І, підігріті маніпулятивними страшилками, люди, говорячи про гендерну рівність, як правило, мають на увазі зовсім не соціальні ролі, які передбачають однакові права для чоловіків та жінок. Крім того, як каже пані Інна, прикро й те, що представники багатьох церков, говорячи про гендерну рівність, також ототожнюють її з темою ЛГБТ.

Проте найгірше те, що, маніпулюючи страхами людей, під маскою турботи про захист сім’ї деякі політичні та церковні діячінамагаються насправді захистити власні ієрархічні цінності.

«Назва звернення була дуже оманлива – про підтримку сімейних цінностей в Україні та створення сімейних інститутів. А насправді в тексті йшлося про скасування гендерної рівності як такої. До того ж, звернення було дуже хитро продумане – в ньому одне речення суперечило іншому. Крім того, там було «накидано» все, що можна, тому кожен, хто брав документ в руки, бачив у ньому власний рядок. А ми бачили в ньому жорстку боротьбу проти гендерної рівності в тому її сенсі, якою вона насправді є», – каже Інна Петрівна.

Гендерна рівність – це не про підтримку ЛГБТ, пояснює депутатка, не про створення умов для одностатевих шлюбів, це – зовсім про інше. Це, наприклад, про жінку-політкиню, про жінку-водійку, про жінку-поліцейську, про жінку-військову, яка має шанс дослужитися до генерала, врешті-решт. Або – про чоловіка-вихователя, чоловіка-няню, про чоловіка-медбрата, акушера або санітара, адже, хоч у буденному житті останніх і називають в чоловічому роді, але у Національний класифікатор професійдосі не внесені зміни щодо таких професій. Крім того, за словами Інни Ящук, в деяких країнах жінки настільки почали домінувати у різних сферах, що там уже чоловікам доводиться боротися за своє право на гендерну рівність та за пропорцію «50х50».

Саме такі рівні можливості для жінок та чоловіків відстоюють у демократичних країнах, проте в Україні, з подачі деяких політиків, священників та радикалів нав’язується зовсім інше бачення цього визначення.

Що ж так непокоїть захисників традиційних цінностей та в чому вони вбачають загрозу інституту сімі’ї? І чому звернення, яке нібито спрямоване на захист вищезазначених тез, насправді містить низку маніпуляцій, правових помилок, підміни понять та проявів гомофобії?

Сайт кампанії проти сексизму в медіа і політиці «Повага» проаналізував звернення депутатів на відповідність до законодавства:

• вимога: вилучити словосполучення «сексуальна орієнтація» і «гендерна ідентичність» з Кодексу законів про працю України як такі, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження. Пояснення: внесення цих понять було умовою підписання Угоди про асоціацію України з ЄС та надання безвізу Україні. Ратифікувавши майже всі основні документи у сфері прав людини та визнавши юрисдикцію Європейського суду з прав людини, Україна зобов’язалася їх дотримуватися;

• вимога: не допустити ухвалення Закону України «Про цивільне партнерство».
Пояснення: цивільне партнерство часто протиставляють шлюбу. Відмінністю інституту цивільного партнерства від інституту шлюбу є те, що перший може бути зареєстрований лише у цивільному закладі (мерія, нотаріат), тож почуття віруючих людей жодним чином не порушуються;

• вимога: виключити з текстів підручників норми, що ставлять за мету «подолання гендерних стереотипів».
Пояснення: антидискримінаційну експертизу часто називають «гендерною». У цих поняттях є суттєва різниця, адже антидискримінаційна експертиза передбачає виявлення й усунення усіх ознак, за якими може відбуватися дискримінація. За даними Міністерство освіти і науки України експертиза виявила, що більшість дітей не можуть знайти в українських підручниках ні віддзеркалення себе, ні віддзеркалення своїх рідних, ні тих особливих обставин, в яких вони живуть;

• вимога: припинити спроби ратифікувати Стамбульську конвенцію.
Пояснення: Лише дві країни ігнорують Конвенцію: Російська Федерація та Азербайджан. Тож виступи проти Стамбульської конвенції не тільки виправдовують домашнє насильство та насильство проти жінок, залишають постраждалих без допомоги, а й грають на руку ворогові;

• вимога: заборонити пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки, в тому числі, у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів».
Пояснення: Марш рівності – це право на мирне зібрання, яке закріплене ст. 39 Конституції України: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги, походи і демонстрації»;

• вимога: створити Міністерство у справах сім’ї або запровадити інститут Урядового уповноваженого з питань сім’ї.
Пояснення: соціальний інститут – це складна формалізована система регулювання певних суспільних процесів. Тож  змусити людей певним чином влаштовувати своє приватне життя держава не може, вона лише улагоджує їх правові питання, керуючись законодавством.

Коли звернення, яке, нагадаємо, в інших областях пройшло без проблем, загальмували на Хмельниччині, члени депутатської групи зрозуміли три речі. По-перше, реакція зацікавлених у його прийнятті сил була досить жорсткою. По-друге, складається враження, що в інших містах та областях звернення було прийняте без проблем тому, що, ймовірно, депутати просто не читали його тексту. По-третє, спроба налагодити діалог та зробити формулювання документу коректними не дала результату, бо «правильний» текст, схоже, нікому не був потрібен. Адже в результаті з’явилося нове звернення, в якому, по суті, не змінилося нічого, в ньому просто переставили абзаци та дещо відкоригували ті або інші тези, взявши до уваги реакцію  на них депутатів та депутаток.

До слова, занепокоєння щодо одіозного звернення ще у 2018 році висловила Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко. Вона зазначила, що «документи однакового змісту поширюються невідомими по багатьом обласним та місцевим радам України. І це не написано місцевими депутатами. Це спланована акція, яка загрожує національній безпеці. Саме ця акція загрожує, а не Стамбульська конвенція і не закон України про забезпечення рівних прав для жінок і чоловіків або про запобігання дискримінації».Тоді ж Левченко заявила про намір звернутися до Служби безпеки України, аби там перевірили звернення, які потрапили їй до рук.

Майже миттєво відреагував на таку заяву уповноваженоїтодішній секретар РНБО Олександр Турчинов, який висловив сумнів, що офіцери СБУ знайдуть склад правопорушення у згаданих листах, а також розповів про своє бачення загроз національній безпеці:

«Якщо говорити про національну безпеку, то одна з реальних загроз для нашої країни – катастрофічне скорочення населення. Захисники традиційних сімейних цінностей, на відміну від організаторів гей-парадів, намагаються протистояти цій загрозі. Міцна повноцінна сім’я, що здатна народити, захистити та виховати дітей, сьогодні один із найважливіших факторів національної безпеки».

Причина, через яку так наполегливо політичні та релігійні діячінамагаються протягнути саме «свій» варіант, на думку Інни Ящук, полягає в тому, що комусь дуже не хочеться бачити, зокрема – в політиці – нові обличчя. Тим паче – у спідницях. Саме тому під приводом захисту «традиційних цінностей» та турботи про «традиційну сім’ю», маніпулюючи поняттями та підмінюючи їх, хтось дуже хоче, як мінімум, надійно поховати перспективу рівних можливостей для українців, незалежно від їх статі, а як максимум – відкинути країну на кілька століть назад, коли місце жінки було на кухні, а все і завжди, як казав герой відомого радянського фільму, вирішували чоловіки, аргументуючи це заяложеними стереотипами про «сильну стать», «главу сім’ї», «мисливця» та «годувальника».

Ці «чоловічі ігри», на думку Інни Ящук, зрештою призводять до того, що не тільки гальмується ідея рівних можливостей незалежно від статі, а й інститут сім’ї спиняється у своєму розвитку. І колотнеча навколо суперечливого звернення, каже депутатка, це ще далеко не кінець:

«Сьогодні в парламент зайшло більше жінок, сьогодні прийняті зміни до Виборчого кодексу, де передбачена пропорція 40х60, де в першій п’ятірці політсили має бути дві жінки або просто дві людини іншої статі. І це, звичайно, не подобається дуже багатьом. Тому нова хвиля «антигендерних» звернень не забариться».

Тетяна НОВАК.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз).