Мешканець Шепетівки майже два місяці не може повернутися додому | Поділля News

Мешканець Шепетівки майже два місяці не може повернутися додому

За тисячі кілометрів від Батьківщини з неясними перспективами для повернення – шепетівчанин Дмитро Василик разом з іншими українцями вже понад півтора місяці перебуває на індонезійському острові Балі. Співвітчизники досі не знають, коли і як зможуть дістатися до України.

Цю поїздку шепетівчанин планував за пів року до вильоту. На Балі 32-річний чоловік опинився ще у середині березня – приїхав сюди займатися серфінгом. Проте через скасування регулярного авіасполучення спортсмени опинилися закритими на острові. Можливість виїхати звідси у них була, але за шалені гроші. До того ж, українці вирішили перечекати напружену ситуацію, аби не наражати своїх близьких на ймовірну небезпеку.

За час життя на Балі співвітчизники у пошуках дешевого жита встигли змінити шість локацій. Наразі вони перебувають у рибальському селищі Чандідаса на північному Сході острова. Карантин на Балі запроваджений, але він не скрізь однаково суворий.

Ситуація різна в залежності від місця на острові. Карантин десь слабший, десь, навпаки, трохи посилений. Наприклад, десь заклади харчування можуть працювати до 21.00, а десь – тільки до 16 години. В принципі, всі зобов’язані носити маски, дотримуватися дистанції, формально пляжі всі зачинені. Але там, де ми зараз, є доступ до океану, бо це не дуже публічна місцина. Ми маємо можливість  пірнати, кататися на човні, – розповідає Дмитро Василик.

За словами туриста, подекуди на Балі ціни на проживання подешевшали десь у п’ять разів. Поїсти ж тут при бажанні можна за 10 гривень. За таку ціну тут дадуть приправлену місцевими спеціями порцію рису з маленьким шматочком яйця й риби. Для сніданку цього, на думку мандрівника, цілком достатньо.

Загалом на Балі бракує смачної їжі, особливо – молочної продукції. Всі фрукти, окрім бананів, не такі смачні, як у нас.  Ще проблема – все смажене на маслі, вареної їжі нема. Виручає те, що ми у рибацькому селищі. Тому є можливість у місцевих  придбати рибу і самим приготувати, – зізнається шепетівчанин.

Туристи поки обмірковують різні варіанти повернення на Батьківщину. 30 березня Сингапур надав мандрівникам можливість замінити скасовані квитки на квитки з відкритою датою, дійсні протягом року. А уряд Індонезії скасував штраф для тих, хто прострочив свою візу. Наразі вони мають квитки з відкритою датою.

Ми дивилися на евакуаційний рейс із Таїланду. Квиток коштує 750 доларів. Це дуже дорого. Теоретично таку ціну можна зрозуміти. Тому що в один бік вони ганяють літак порожнім. Гроші поки є. Але я не хочу, щоб на мені так примітивно наживалися. Тому на евакуаційний рейс не сідатиму. Чекатиму, поки відкриється регулярне авіасполучення. І я зі своїм відритим квитком тоді полечу. Якщо дивитися правді в очі, ми не знаємо, скільки все це триватиме. Може трапиться так, що кілька років поспіль ми не можемо повноцінно літати за кордон. І знову ж: що робити в Україні? Витратити 14 днів на обсервацію. І потім ще сидіти вдома незрозуміло скільки, – каже Дмитро Василик.

Українець багато подорожує островом на орендованому автомобілі. За його спостереженнями баліційці – привітні люди. При цьому  у нетуристичних районах острова, особливо на Півночі, ходять байки: саме білі туристи розносять коронавірус. На думку шепетівчанина, такі острахи місцевих не безпідставні, оскільки приїжджі відвідують пляжі, часом не дотримуються дистанції. Проте з явною агресією за час перебування на острові чоловік не зіштовхувався.

Читайте нас у Телеграм , у нашій групі Viber @ПоділляNEWS та InstagramTwitter