Жінки – у владі: виклики хмельничанок під час виборчої кампанії

“Місце жінки – біля плити, а приймати рішення – чоловіча  справа” – українкам, які думають інакше, своє право бути у політиці доводилося відстоювати десятиліттями. За останні 20 років представництво  жінок, зокрема, у Верховній Раді змінилося із 3 до 21%.

Нині можливість бути обраними до місцевих рад усіх рівнів закріплена ще й законодавчо. Оновленим Виборчим кодексом України передбачене запровадження гендерних квот. Це означає, що під час формування єдиного та територіального виборчого списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі).

На Хмельниччині наразі  найбільший гендерний перекіс у чоловічий бік – на рівні обласної ради: 72% проти 18%.  

“Там, де іде перерозподіл грошових потоків, як в обласній раді, там чоловіки. А де рутинна складна робота з громадою, там переважно жінки. І ця тенденція зберігається від 1991 року”, – коментує голова правління громадської організації “Подільський центр “Гендерна рада” Тетяна Баєва.

Одна з 15 депутаток Хмельницької облради, деканка Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, Інна Ящук цьогоріч знову братиме участь у виборах. Одна з політсил анонсувала її як кандидатку  на посаду Хмельницького міського голови. Свій намір пояснює правилом трьох “н”: нема нічого неможливого. Водночас у такому статусі  політикині довелося пережити нові виклики, ймовірно, пов’язані саме з приналежністю до жіночої статі.

“Порівняно з попередніми виборами відповідальність вища. Це вимагає від мене ще більшої роботи над програмою. До того ж я вже відчула прискіпливість до себе. Наприклад, у соцмережі відзначали, що я негарно одягнена, що у мене погана фігура і мені треба займатися спортом. Що, насамперед, моє завдання – доглядати за сім’єю. А один блогер написав:  “Я не знаю цієї людини, але мені не подобається її обличчя”. Мені здається, чоловіку мало хто про це скаже”, – зізнається Інна Ящук.  

До слова: на Хмельниччині три міські об’єднані територіальні громади – Дунаєвецьку, Красилівську та Ізяславську – вже очолюють жінки. Чинна Красилівська міська голова Ніла Островська на керівних посадах давно: працювала у податковій інспекції, очолювала  приватне підприємство. Чиновниця збирається брати участь і у виборах 25 жовтня.

“Жінки відчули свою важливість. Думаю, виборці оцінять багатьох із них та нададуть право  рухати процесами в місцевих громадах. Вже нині у моїй команді, напевне, порівну жінок і чоловіків. Хоча з досвіду можу сказати: статева приналежність не вирішальна, коли йдеться про фаховість. Все залежить від того, наскільки  відповідально людина  ставиться до своїх обов’язків, наскільки вона порядна” , – вважає Ніла Островська.

На рівні сільських і селищних рад – гендерний дисбаланс нині найменший. Зокрема, в Антонінській  селищній раді на Хмельниччині депутатів обох статей порівну. Водночас у провінційних населених пунктах місцеві активістки можуть відчувати складність при поєднанні  політичної діяльності та домашніх обов’язків. Подекуди несхвально ставляться у селищах до  тих жительок, які прагнуть змін у громаді. Це відчула і 36-річна Алла Олендра, яка вперше стала депутаткою Віньковецької селищної ради десять років тому, а нині балотуватиметься вдруге.

“Складно поєднувати політичну діяльність, підготовку до виборів та родину. Агітацією займаються  на дозвіллі, а сім’я також у цей час хоче уваги. Я – з тих жінок, які постійно чогось домагаються. Сусіди на них часто кажуть “якась дурна”. Натомість чоловіки-конкуренти сприймають мене нормально. Просять поради щодо нового виборчого кодексу, запитують про розробку стратегії  – адже за фахом я юристка”.

Є і ризики суто декларативного підходу до гендерних квот. Тоді місця у першій п’ятірці чи десятці кандидатки можуть отримати не за принципом фаховості. А лише для замилювання ока – аби продемонструвати паритетність на папері. 

“У жовтні голосуватимуть за політичну партію й одразу ж за кандидата/кандидатку від неї. Один партієць мені зізнався: ми ставимо до списку таких “жіночок”, щоб і квота була збережена, але все ж шансів було більше у чоловіків. На жаль, на це ми вплинути не можемо. Хоча зараз ситуація вирівнюється. Адже політичні сили розуміють: їх оцінюватимуть переважно за першою десяткою. Якщо там опиняться незрозумілі люди, без історії, то це не на користь партії”, – коментує Тетяна Баєва.

Бути успішними жінкам у політиці заважають і соціальні ролі, закріплені за ними у суспільстві протягом століть. Наприклад, уявлення про них насамперед як про прибиральниць та куховарок. Окрім того, одні і ті ж психічні властивості   сприймаються позитивно, коли їх проявляють чоловіки, та негативно – коли жінки. 

«Ще Маргарет Тетчер казала: якщо характер проявляє чоловік, про нього кажуть “хороший хлопець”. Якщо – жінка,  то вона “вередлива баба”.  Для мене ж головне у будь-якій справі і для чоловіків, і для жінок  – займатись тим, що подобається. Тоді і гарний результат не забариться”, – вважає Ніла Островська.  

Нині частка жінок серед громадян України – 54%.   Логічно, що їхні інтереси, потреби та досвід мають бути відображені на рівні органів місцевого самоврядування. Широке представництво політикинь сприяє і формуванню професійного середовища та створенню конкурентних умов між кандидатами різних статей. Хоча своє місце “під сонцем” жінкам, вірогідно, доведеться відстоювати у запеклій боротьбі.

“У 2010 році я собі сказала: не знаю, чи чогось зможу домогтися, але, принаймні, заважатиму іншим депутатам нічого не робити. Вважаю, нині жінки зацікавлені бути у політиці, оскільки побачили недієвість нинішніх депутатів. Свій досвід у політиці сприймаю як інструмент досягти чогось для покращення у громаді”, – переконана Алла Олендра.

“Мені багато закидають: а чому саме ця політична сила, а не інші? Але життя  нам дається один раз. Якщо ми віримо у силу своєї діяльності, треба вставати і робити, а не чекати. Бо кожного разу щось або у вас самій,  або у команді, або у назві політсили комусь буде не до вподоби. А ми і не мусимо подобатися всім”, – вважає Інна Ящук.

Щоб допомогти кандидаткам протистояти проявам психологічного насильства та сексизму, жіночі громадські  організацій в Україні створили незалежний моніторинговий   проєкт  #вибориБЕЗсексизму. У його рамках діятиме чат-бот, через який учасниці виборів зможуть повідомити про випадки дискримінації за статевою ознакою та отримати психологічну й юридичну допомогу.

Світлана РУСІНА

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews