Дмитро Габінет: «Якби для мене була важлива посада, я би її випросив і мовчав» | Поділля News
Новини
Інтерв'ю

Дмитро Габінет: «Якби для мене була важлива посада, я би її випросив і мовчав»

Несподіване призначення та ще несподіваніше звільнення. Годинний звіт за рік роботи, після якого одні захоплювалися відвертістю, інші – звинувачували у слабкості. Нині екс-голова Хмельницької облдержадміністрації Дмитро Габінет – безробітний. Проте запевняє, що у відчай ніколи не впадав. Він називає себе людиною, яка відповідала певному періоду. А саме – року, коли при владі опинилися люди поза впливом політичних і бізнес-груп.

Про своє перебування на посаді, про призначення та звільнення, про нездійснені плани та реалізовані цілі екс-очільник області відверто розповів в ефірі каналу “Наголос”.

– Рівно рік тому я запитувала Вас: чи отримували ви пропозицію долучитися до будь-якої з політсил. Ви сказали тоді – ні. Рік минув, ви так і лишилися аполітичним. Але чи були все ж спроби з Києва під час виборів застосувати адмінресурс?

– Вважаю: голова облдержадміністрації має бути рівновіддаленим від усіх груп впливу, щоб можна було якісно виконувати свої обов’язки. На момент призначення я не був членом жодної партії, не є ним і зараз. Жодної пропозиції про це протягом року мені не надходило. Також не було і ніяких вказівок втрутитися у виборчий процес, щоб перехилити терези на користь якоїсь партії. Тому нічого не суперечило моїм внутрішнім переконанням.

– Одразу після призначення ви проводили багато співбесід з кандидатами на посади голів райдержадміністрацій. Чи вважаєте свій вибір у всіх випадках вдалим? І чи був сторонній вплив: коли, припустимо, людина не підходила, а її проштовхували?

– Дійсно, співбесід було дуже багато. Тоді запроваджувалася систему «Lift». Особа мала зареєструватися для участі у конкурсі на зайняття тої чи іншої посади на певному ресурсі. Потім вона розміщувала резюме й презентацію. Після чого її запрошували на співбесіду до облдержадміністрації. Така практика, на мій погляд, була правильною. Її вже немає.

– А чому немає? І коли саме не стало?

– Принаймні, я можу сказати одне: коли призначали першу хвилю голів райдержадміністрацій, то участь у «Lift» було обов’язковою вимогою. Вже під час додаткових призначень ніхто ніякий «ліфт» не проводив. Тому роблю висновок: ця практика сьогодні вже відсутня.

– Вам були якісь вказівки припинити цю практику?

Ні, просто змінилася процедура. Після реєстрації особи Офіс Президента надавав посилання. Знову ж, це не передбачено законодавством. Але це була спроба знайти найкращих. Сьогодні не чув, щоб так робилося. Відносно «Lift» – там теж були свої вади. Оскільки у нашому суспільстві є зневіра: навіщо реєструватися, адже тебе все одно не оберуть, прозорості конкурсу немає, і все одно там будуть ті, кого запропонує хтось. У цьому «ліфті» все одно були особи, яких пропонували – насамперед, народні депутати. Але з-поміж тих, хто пройшов на посади голів РДА, були й люди, які потрапили без жодної протекції. Зареєструвалися, прийшли на співбесіду і пройшли. Це була моя принципова позиція. Відстояти її було не так вже й просто. Водночас на той момент була повна підтримка і Офісу Президента, і Сергія Трофімова (на той момент – першого заступника голови ОП) .

Щодо всіх голів, то не все було так гладко. Влітку навіть відбулося одне звільнення, ініційоване саме мною. Йдеться про скандал у Старосинявському районі.

– Тамтешня голова також була призначена свого часу за протекцією?

– Так, це була особа, яку пропонували зокрема народні депутати. Але все одно вважаю, що відсотків 80 голів райдержадміністрацій цілком нормально справлялися зі своїми обов’язками. Навіть у період, коли були проблеми з фінансуванням зарплат працівників РДА.

– При вас відбулися звільнення декількох посадовців, які тривалий час працювали на своїх посадах. Маю на увазі, зокрема, начальницю управління культури та керівника архіву області. Раніше після звільнень посадовці інколи поновлювалися через суд. Нині ж цього не відбулося…

– З керівником архіву була скандальна ситуація, пов’язана з поводженням з твариною

– Але зрештою він був звільнений за використання службового автомобіля у власних цілях…

– Як юрист я шукав правильні підстави для звільнення. Таким чином, щоб поновитися у судовому порядку було проблематично. Щодо інших звільнень, про які Ви сказали, вони відбулися за власним бажанням. Звичайно, до суду вони також звертатися не будуть. Дякую за таку позицію, яку тоді зайняла й Ірина Трунова (екс-начальниця управління культури – ред.), і Світлана Лукомська (екс-начальниця департаменту соцзахистуред.) теж, до речі. Вони написали заяви і звільнилися. Це був їхній вибір, я йому не перешкоджав. Вони були професіоналами, але є певні моменти, через які вирішили, що працювати далі не будуть.

– Під час звіту за перші 100 днів роботи Ви зазначили: вдалося змінити деякі організаційні моменти у роботі ОДА. Зокрема, перевели колегії в онлайн-режим, щоб заощаджувати на проїзді. Але водночас були такі моменти, які все одно тхнули радянщиною. Наприклад, перерізання стрічок при відкритті амбулаторій. Чому не вдалося викорінити ще й це?

– Взагалі у мене був план поміняти структуру ОДА. І ми почали цей процес. Але у квітні ввели обмеження на проведення конкурсів, і це зараз величезна проблема. У нас сьогодні лишається вакантною посада директора департаменту соцзахисту та архіву області, керівника управління культури. Призначити на ці посади на постійній основі людей неможливо. Щодо радянщини, то ми маємо говорити про певні речі з точки зору сприйняття їх на певній території. Якщо відбувається свято у сільській місцевості, то для них це дійсно так виглядає.

– Їм просто необхідно щось перерізати…

– Я колись думав, що це просто змінити. Цей процес має бути постійним, новації мають впроваджуватися крок за кроком.

– Облдержадміністрацію так чи інак постійно порівнювали з Хмельницькою міською радою. Як загалом Ви би оцінили комунікацію між вами?

– Я не збирався конкурувати ні з міською радою, ні з міським головою. Тому що це люди, які давно працюють. І загалом функція облдержадміністрації зовсім інша. Комунікація налагоджувалася протягом певного проміжку часу. На абсолютно нормальну міжособистісну співпрацю ми вийшли з Олександром Симчишиним десь у середині липня. Якщо ви проаналізуєте рішення для користі Хмельницького та області, вони приймалися абсолютно злагоджено. Хоча, можливо, якась зовнішня мішура була присутня. Наприклад, у квітні.

– Вона була політичною?

– Так. Можливо, хтось розглядав мене як конкурента у чомусь. Хоча я не був від початку конкурентом. Саме тому і у виборчому процесі мені було дуже просто.

– Але все одно були чутки, що Ви – один з кандидатів на посаду Хмельницького міського голови. Як Ви, до речі, до цього поставилися?

– Вважаю, Що Олександр Симчишин на своєму місці. Він лідер в Україні за кількістю людей, які проголосували. Я навіть знаю, хто поширював чутки про мене.

– То хто це був?

– (Після невеличкої паузи) Друзі мої у лапках. Політики, яким не подобалося, що я перебуваю на цій посаді. Це була спроба позбавити мене можливості впливати на певні процеси. Я чітко сказав, що не маю таких амбіцій. Для мене цей рік був певною життєвою школою. Адже я прийшов з іншого середовища, де є більше відвертості, щирості. А тут тобі посміхаються , а роблять зовсім інше. І сказані тобою слова можуть інтерпретувати якось по-своєму.

– Тобто вам доводилося часто бути невідвертим і не казати того, що хотілось би сказати?

– Деякі речі я не міг сказати, тому що є питання таємниці. Але якщо вже говорив, то завжди відверто. До речі, журналістів дуже важко обманути. Після останнього мого п’ятничного брифінгу, коли йшлося про карантин вихідного дня, багато новинних порталів написали: голова ОДА засумнівався. Вперше сказане не відповідало тому, що я думаю. Я був проти карантину вихідного дня. І ми, до речі, тоді відправили відповідний лист до Кабміну.

– Фактично більшість часу перебування на посаді ви мали справу з подіями, пов’язаними з ковідом. Як би Ви охарактеризували стан забезпечення лікарень кисневими точками навесні і зараз? Адже саме кисень виявився найважливішим при лікуванні форм середнього та важкого ступеню складності.

– Я можу охарактеризувати весняний період словом “жахливо”. У нас на той момент не були готові лікарі морально, не було точок з підведеним киснем, апаратів ШВЛ. Ви пам’ятаєте, яка була ситуація з тими апаратами… А вони зрештою виявилися непотрібними у такій кількості.

– Тому я й запитала саме при кисень. Бо ШВЛ виявилися радше страшилкою.

– Страшилкою, яка коштує дуже дорого. Концентратори – це теж не найкраща річ. Найліпше – це підведений кисень на киснева станція біля кожної лікарні. У мене був план на наступний рік: з обласного бюджету профінансувати встановлення таких кисневих станцій біля кожної з 10 опорних лікарень області. У березні близько 100 ліжок на всю область були забезпечені киснем. Станом на 15 серпня це вже 262 ліжкомісця. На момент мого звіту у листопаді – 1612 . Станом на 1 листопада ми стали однією з небагатьох областей, які вийшли на показник 80% забезпечення киснем, який встановив уряд. Тому що ми цей процес почали раніше – шукали спонсорську допомогу, залучали власні кошти лікарень.

– А якби не ковід, цей процес відбувався би? Магістралей не існувало зовсім чи вони були зруйновані?

– При Радянському Союзі ці магістралі були передбачені у багатьох лікарнях. Але роками не використовувалися. Тому доводилося лагодити їх.

Як у 2014 році зайнялися армією, так і зараз звернули увагу на медичну сферу. На жаль, у нас так завжди буває. Я пов’язую це з питанням спадкоємності влади. У нас може все розвернутися на 180 градусів після виборів Президента. Натомість у США нема значення, хто буде при владі – демократ чи республіканець. Бо у них сформована система стримувань та противаг.

– Палкі суперечки точилися навколо децентралізації. Ви зізналися, що були прихильником створення не 3, а 5 районів. Чому?

– Була відповідна методика Кабміну, де чітко передбачена відстань від центру району до його околиці, кількість населення – не менше 150 тисяч. Хмельницький район вийшов дуже цікавим – за територією більшим, ніж вся Чернівецька область, яку теж поділили на три райони. Тому я залишаюся прихильником іншої конфігурації. Для концепції 5 районів також важлива методика. Але деякі депутати намагалися протягнути свою концепцію: Віньківці приєднати до Хмельницького району, а Ярмолинці – до Дунаєвецького. Тоді би до Віньківців Хмельницького району довелося їхати через Дунаєвецький район. Ми разом з головою облради та представниками Асоціації міст подавали свою концепцію. Але за неї не проголосували (у Верховній Раді – ред.). З іншого боку: ми досі не розуміємо, для чого район створений, якщо чесно.

– То скільки потрібно часу, щоб це стало зрозуміло?

– Не знаю. Я вам більше скажу: є законопроєкт – ніби вже підписаний Президентом, але поки що не опублікований – який передбачає процедуру передачі майна від старих до нових районів та територіальних громад, механізм ліквідації місцевих державних адміністрацій. Цього на середину грудня досі не відбулося. І це величезна проблема, тому що далі іде новий бюджетний період. З 1 січня комусь треба фінансувати все це.

– Тобто райдержадміністрації мали би бути на даний момент ліквідовані?

– Фактично так. А за процедурою скорочення людей потрібно попереджувати. Якщо це державний службовець – за два місяці. Треба передбачити виплати, вихідну допомогу.

– У своєму звіті Ви згадували й про ремонти доріг та виступали за те, щоб в область заходили нові підрядники…

– Це має призвести до конкуренції та поліпшення якості ремонту. Наприклад, нова підрядна організація «Автострада» – підприємство, яке будує дороги достатньо якісно. Це дозволило збудувати той обсяг, який на сьогодні є. Тому що ті організації, які казали, що зможуть зробити все самі на Хмельниччині, фізично не змогли б освоїти кошти вчасно. Моя особиста позиція: має бути ще й громадський контроль. Ми підписали меморандум з однією громадською організацією. Але тут є проблема – шпарини у законодавстві: немає такої можливості зробити це офіційно.

– На якому рівні блокувався процес приходу сюди нових підрядників раніше?

– Мабуть, це питання до попередніх періодів. Можливо, це робили ті, хто мав доступ до цього ринку. Коли я був, так вже не вийшло робити.

– Все ж, з чим саме пов’язуєте своє звільнення?

– Я не перший і не останній. Інших голів обласних державних організацій також звільняють.

– Скрізь це однакова причина?

– Думаю, різні. Водночас базові причини – однакові. Які саме – мені ще треба проаналізувати. Щодо особистісних, то я про них вже говорив під час звіту. У мене були «друзі», які «допомагали» мені працювати з самого початку. Які намагалися повідомити про мене якийсь компромат Президенту. Хоча я сам про себе такої інформації не знаю. Потім говорили, що я неефективний менеджер і так далі. Були й інші політичні мотиви. Можливо, хтось би хотів втручатися у вибори. Про це мені говорити просто, бо я впевнений: нема такого, за що мене можна було б вкусити.

– Раніше за регіональні кадри в Офісі Президента відповідав Сергій Трофімов, зараз – Кирило Тимошенко. Хтось іще, крім них, на цей процес має вплив?

– Я не думаю, що Кирило Тимошенко впливає на цей процес. Я просто з ним спілкувався (про звільненняред.).

– Тобто він лише посередник?

– Мені здається, що це не він приймає рішення.

– То хто ж відповідальний насправді?

– Зараз я щиро на ці питання відповіді не дам. Бо сам не знаю повністю. Коли мене тільки призначали, була співбесіда з Президентом, певні процедури. Наприклад, мою декларацію перевіряли три з половиною тижні. Зараз, наприклад, в областях після звільнення голови наступного призначають через півтора-два тижні. За цей рік мені ніхто не ставив жодного незаконного завдання, і це цілком відповідало моїм внутрішнім переконанням. Можливо, хтось бачить цю концепцію вже інакше. Хто впливає на прийняття рішень – у мене є лише здогадки.

– «Подія, яку раніше навіть складно було уявити» – так ви сказали про своє призначення на посаду голови облдержадміністрації. А чи можна охарактеризувати такими ж словами призначення Вашого наступника Сергія Гамалія? Для вас це була несподіванка?

– Так! Він – розумна людина, у нього є бізнес і так далі. Не буду критикувати зараз, хочу подивитися, що він робитиме. Несподіванка була в іншому. З боку роботодавців неправильно звільняти таку людину, яка приносить суспільну користь. Або ж звільняють тоді, коли знаходять ефективнішого управлінця. Ту людину, яка має більший досвід, більші досягнення у сфері державного управління. Але коли тобі кажуть «до побачення», а замість тебе приходить людина, яка зовсім не має досвіду роботи… Можливо, він його отримає. Але на це також потрібен час.

Владика Антоній каже, що кожен керівник відповідає певній епосі. Я також відповідав тому періоду, коли очолював Хмельницьку ОДА. Я погоджуюся з тим, як Богдан сказав про уряд Гончарука в інтерв’ю «Українській правді». Це були люди, які так бачили майбутнє України. Можливо, комусь не вистачало досвіду. Мені також не вистачало. Але це були щирі бажання. Наприклад, побороти нелегальні автозаправні станції….

– Щиро та швидко – якщо про стиль Богдана. Навіть нахрапом…

– В уряді тоді працювали люди, не залежні від жодної групи впливу на території України. І я також вписувався у цю конфігурацію. Тому що був людиною поза всіма впливами. Коли стало відомо, що мене звільнили, всі почали телефонувати, або писати: «Тримайся, не переживай». Але я не падав духом взагалі. Чому? Тому що не мріяв про цю посаду зовсім, не боровся за неї. А просто вважав, що мені потрібен інструментарій для реалізації планів. Як би це пафосно не звучало, але я вважаю: мені це вдалося.

– Ви обіцяли повернутися. Але не туди ж і не зараз. То куди і коли зрештою плануєте?

– Туди, де я буду потрібний і коли я буду потрібний. Якби для мене була важлива саме посада, я би її випросив – мовчав і не виступав би. Я люблю Хмельницьку область, побачив, що тут можна зробити. Сьогодні спробую реалізувати певні проєкти з громадського сектору. Ми працюємо з деякими тергромадами. Не анонсую, бо боюся, щоб не вставили палки у колеса. Розумію, що за щось треба жити. Зараз візьму для себе тайм-аут. Відпустки не брав, мені її компенсували. Певні заощадження є. Дай Бог, щоб всі були здорові, аби не витратити все дуже швидко. Поки попрацюю у такому режимі – допомагаючи. А далі побачимо. Якщо воля Бога, буду у політиці. А як ні – в іншому секторі.

Світлана РУСІНА.

Автор: Тетяна Новак

Читайте нас у Телеграм , у нашій групі Viber @ПоділляNEWS та InstagramTwitter