Розфарбували у жовто-блакитне: як хмельницькі “рухівці” зразка 1990 року “віддячили” правоохоронцям

Розслідувати справу про зірваний та порваний жовто-блакитний прапор над входом до тодішнього офісу “рухівців” напередодні 1990 року у міліції відмовилися. Так само відмовилися патрулювати вулицю біля приміщення, аби не допустити повторення наруги. Тож хмельничани по-своєму вирішили “замотивувати” правоохоронців. Як все було – розповів три десятки років потому Лев Бірюк.

Мабуть, кожен українець знає політичну партію Народний Рух України (НРУ). Імена хмельничан-«рухівців» знають всі суспільно-політичні діячі області. Членами Хмельницької Координаційної  ради сприяння Народному Руху України, а простіше – засновниками, були: Олександр Кокряцький, Геннадій Сіренко, Віктор Кліщ, Валентин Бендюг, Павло Гірник, Левко Бірюк, Сергій Таранчук, Сергій Шинкарук, Микола Звірик, Валерій Ярощук. У лютому 1989 року саме вони розпочали рух за перебудову на Хмельниччині.

• 

Екологічні акції після Чорнобильської трагедії, мітинги, на яких порушували питання жертв сталінізму і репресій, просвітницькі заходи – активна діяльність НРУ не залишала байдужими багатьох хмельничан. Відроджували й поширювали «рухівці» й українські традиції.

У переддень нового, 1990 року, у грудні, в Хмельницькому «рухівці» влаштовували вертепи. В обласному центрі було два вертепи, а ще – в Кам’янці-Подільському, Нетішині та інших містах. Ми переодягались у традиційне вбрання, брали різдвяну зірку та з веселими співами йшли по організаціях – вітати зі святами, – розповідає Лев Бірюк, тоді – депутат Хмельницької облради від НРУ.

Після одного такого «походу» активісти повернулися до приміщення організації, яке на той час розташовувалося на вулиці Пилипчука, та побачили, що під дверима лежить пошматований прапор України.

Жовто-блакитне знамено – символ Руху – зірвали з флагштока і кинули під ноги. Ми не могли це залишити без реагування і одразу ж звернулись до правоохоронних органів, – розповідає Лев Бірюк.

• 

• 

Наступного дня разом з Олексієм Войцехівським (депутат-«рухівець» міської ради) вони були у начальника міського відділку міліції.

Не вперше у Хмельницькому знущалися з нашого символа. Та у міліції відмовилися допомагати, мовляв, немає кому охороняти прапор. Тому ми пообіцяли, що, якщо міліція не буде діяти, до Нового року ми розфарбуємо у жовті та блакитні кольори одну з центральних вулиць міста, – розповідає Лев Васильович.

Попередження представників Народного Руху міліція не сприйняла серйозно.

Вже за кілька днів четверо «рухівців» (Лев Бірюк, Сергій Іщук, Іван Бучовський та Михайло Сімчук) таємно, вночі, вийшли «на справу».

Від мосту через річку Південний Буг (нині – вул. С. Бандери) і до Кам’янецького переїзду ми пройшлися з відрами жовтої та синьої фарби і губками та розмалювали всі стовпи, – пригадує Лев Бірюк. – Намочили губку, відмітили стовп, потім – іншою фарбою. А на самому переїзді в національні кольори розмалювали залізничну касу.

Звичайно ж, свідків не було, і коли наступного дня до штабу Народного Руху у Хмельницькому зателефонували з міліції, ніхто не розповів про те, хто зробив такий новорічний «подарунок» хмельничанам. Та в особистій бесіді активісти попередили, що якщо ще раз прапор Народного Руху України пошкодять невідомі, «рухівці» знайдуть спосіб намалювати перед обкомом Компартії на асфальті величезний жовто-блакитний стяг.

З того часу вулицею, де розташовувалася організація НРУ, регулярно ходив пост міліції. І більше ніхто та ніколи прапор не зривав.

• 

• 

А у переддень нового, 1990 року, в кінці грудня, я отримав листа, в якому було написано, що «такую падаль как ты с новым годом не поздравляют, а пристреливают». Лист був підписаний якимись патріотами-інтернаціоналістами. І таких листів-залякувань було багато, і не тільки мені, – розповідає «рухівець».

• 

Резюмуючи, Лев Бірюк наголосив, що не потрібно боятися дій:

Від політичної дії народжуються «діти перемоги», тобто є результат. А від розмов – не народиться нічого. Вже весною «рухівці» вийшли на площі голодувати, влаштовували різні акції, що знайшло широку підтримку у населення. А далі – всі ми знаємо, що стало результатом.

• 

• 

Він наголосив, що у 1990-х роках вітання «рухівців» «Слава Україні» викликало здивування або несприйняття. Тепер же кожен українець, не замислюючись, на це вітання відповідає «Героям слава!»

«Це і є результат тієї діяльності націоналістів, які виростили національний стрижень – «Слава Україні», – підкреслює Лев Бірюк.

Фото з книги Л. Бірюка «Народний Рух. Народження, шляхи становлення і діяльності», 2019 р.