Через нестачу пального хмельницькі волонтери не можуть доставляти гуманітарні вантажі

Гуманітарні вантажі та допомогу військовим волонтери Хмельниччини тепер возять чи не втричі рідше. Все – через брак пального. Водії вимушені стояти за двадцятьма літрами бензину чи солярки до трьох годин, і цього пального не вистачає навіть на одну поїздку.

У волонтерський хаб у Хмельницькому з черговим вантажем водій-волонтер Володимир приїхав власним транспортом. Чоловік каже: щоб заправити машину, на заправці стояв близько чотирьох годин.

На складі хабу вже очікує відправки чергова партія адресної гуманітарної допомоги – військовим та цивільним.

Іноді люди телефонують та питають, коли їде, чому так довго їде? – розповідає волонтер хабу Олександр.

Гуманітарні вантажі раніше з Хмельницького відправляли через день.

Тепловізори, квадрокоптери, автомобілі. Ми їх дуже багато перегнали, тому що дуже часто хлопці потрапляють під обстріл, автівки горять, – пояснює голова Хмельницької громадської організації «Захист – об’єднання волонтерів» Катерина Луцик.

Тепер же волонтери з гуманітарними вантажами їздять рідше – їм нічим заправляти автомобілі. Ситуацію наразі називають катастрофічною. Зокрема, із Польщі, куди звозять гуманітарні вантажі з різних країн світу, волонтери не змогли забрати допомогу.

Іноді на заправках водії та оператори йдуть на зустріч, каже Катерина Луцик. Але це відбувається не часто і проблему загалом не вирішує. Пальне продають по 20 літрів, а на одну поїздку до кордону і назад, в середньому, потрібно втричі більше.

Днями волонтери, які рушили з допомогою на передову, вимушені були просити пальне в українських військових.

Ми розуміємо, в країні складна ситуація, але цей механізм потрібно якось врегулювати. Потреби не зменшуються, кількість людей, які до нас приходять, не зменшується також, – каже координаторка Хмельницької ГО “Захист – об’єднання волонтерів” Леся Стебло.

Донедавна хмельничани привозили та приносили пальне для потреб волонтерів каністрами. Але воно вже закінчується. І найближчим часом пального на Хмельниччині не побільшає: так ситуація – в усій Україні, каже експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

До війни три чверті усіх нафтопродуктів завозилися в Україну з Росії, Білорусі. На жаль, держава не допоможе в цьому. Немає інструментів у держави. Якщо волонтерські організації, то тут єдиний вихід – налагодження контактів з організаціями, які сприяють закупівлям, – каже експерт.

Водіїв Хмельниччини вкотре просять не їздити власним транспортом без нагальної потреби. Проте, судячи з хронічних черг на заправках, чимало автовласників цього не чують. Або не хочуть чути, дбаючи лише про власний комфорт. Крім того, шикуючись в черги за пальним, водії подекуди створюють незручності для інших мешканців міста.

До прохань влади утриматися від поїздок на автомобілях долучаються також хмельничани-волонтери.

Нагадаємо, наразі на Хмельниччині пальним забезпечують тільки комунальний транспорт та автомобілі критичної інфраструктури. Експерти ж кажуть – дефіцит пального триватиме до кінця війни.

Наразі перебуваючи в місті я використовую тролейбуси або самокати. У виключних моментах користуюсь маршрутками (тільки тому, що у мій мікрорайон інший транспорт не їздить). Буду вдячна якщо мої друзі підтримають мене і зменшать пересування містом на автомобільному транспорті. Пальне потрібне військовим, медикам, спецслужбам, волонтерам! Давайте розуміти це. Перемога – наша спільна справа! Якщо можете поділитися каністрою бензину для волонтерів, які їдуть на схід, приносьте на Кам‘янецьку 76. Будемо вдячні! – написала у соцмережах волонтерка Наталя.

Детальніше – у сюжеті Суспільне Хмельницький.