На Хмельниччині туристи досліджують батьківщину подільського пива

Одна з найбільших броварень у Подільській губернії, «Рогата школа», льох пасічника та унікальність, поєднана з романтизмом, і все це – в одному селі, розташованому у центральній частині Хмельниччини. Туристи потроху починають освоювати нові локації, а в громаді мріють після перемоги перетворити їх на справжні туристичні «родзинки».

Це місце, вкрите напівтемрявою, найцікавіше та найромантичніше у селі Нове Поріччя на Городоччині. Старі льохи закинутої броварні унікальні своєю архітектурою та історією. Її розповідає місцевий краєзнавець, історик та журналіст Дмитро Полюхович.

Броварня була створена у 1876 році місцевим власником Генріком Скибнєвським. Потім була продана графині Ігнатьєвій буквально за рік після того, як була відкрита. Броварня діяла до  1914 року. Коли почалася війна в Російській імперії, було введено «сухий закон», забороняли продавати навіть пиво, – розповідає краєзнавець.

Тож діяльність завод припинив. За декілька років простою збудоване розграбували, цехи розібрали на власні потреби. Колись броварня була другою за розміром в Подільській губернії, а її орендарем за часів Ігнатьєвої став Леон Кляве, видатний пивовар. Його згадують до сьогодні.

Леон Кляве, коли заробив грошей тут, з часом створив броварню в Проскурові. Зараз ми її знаємо як «Хмельпиво». Тобто це є батьківщина хмельницького пива, – розповідає Дмитри Полюхович.

Як свідчать різні джерела, пиво з Поріччя було досить смачним, його куштували далеко за межами броварні. Особливого присмаку напою додавала місцева м’яка вода з джерела.

У місцевих мешканців досі збереглися справжні раритети – паперові етикетки від дореволюційного місцевого пива.  Їх власниця – Ольга Чайковська – знайшла етикетки у себе вдома. Жінка припускає: їх колись зберіг дід.

Після зустрічі зі знімальною групою каналу “Перший Подільський” жінка погодилася віддати цінну річ до Городоцького краєзнавчого музею.

Та не єдиним пивоварінням славиться це село. Колись тут жили декілька різних поколінь заможних вельмож, котрі звели на пагорбі, де тепер ростуть розлогі дерева, палацовий комплекс.

Колись тут була резиденція найбільших землевласників Подільської губернії Скибнєвських. Тут був дуже грандіозний палац, який складався з двох частин. Одна частина – старий палац, він був у неоготичному стилі, вірогідно, ще навіть від Замойських. І в середині XIX століття, вже в класичному стилі, був величезний палац, який називали Подільський Версаль, – розповідає Дмитро Полюхович.

Зараз на цьому місці можна побачити лише стадіон для гри в «копаного м’яча». А от навпроти є дещо нетипове та історичне. Це вулиця, на якій збереглися, за свідченнями краєзнавців, залишки неоготичних службових споруд палацу. Для слуг власників маєтку та прислужників панів, що приїздили сюди. В око одразу впадають так звана «рогата» школа (про неї ми писали тут) зі своєрідними прикрасами на даху, залишки «каретовні», тобто своєрідного гаража доіндустріального періоду, та льох, у якому придворний пасічник взимку зберігав колоди (вулики) з бджолами.

І якщо усі ці будівлі наразі пустують, то на господарстві пасічника тепер хазяйнують сучасні ґазди – уже на власному обійсті вони тримають свиней.

Дізнавшись про місцеві цікавинки, туристи вже облюбували Нове Поріччя. А особливо – переселенці. У майбутньому, після перемоги, тут планують створити такий собі самодостатній осередок для мандрівників із визначеними маршрутними пунктами, довести до ладу ту унікальну спадщину, яка тут залишилася та навіть облаштувати локацію для проведення фестивалів. Зокрема, і пивних.

Головне фото: m-a-d-m-a-x.livejournal.com