Розстріляна ікона та зниклі скарби: таємнича історія палаців Сангушків на Хмельниччині (ФОТО, ВІДЕО)

Від одного палацу залишилися лише стіни, від іншого – нічого, крім решток саду та паркану, що його оточував. Попри це палаци Сангушків на Славутчині незмінно ваблять туристів та дослідників. Так само як історія загибелі князя Романа Даміана Сангушка. Одну з версій смерті князя та загибелі його палацу у Славуті розповів режисер Акім Галімов, знявши короткий, але дуже динамічний та насичений сюжет.

Місцеві кажуть: не все в цьому відео правда, дещо досить сильно міфологізовано. Адже матеріалів щодо історії родини Сангушків багато, і всі вони розкидані, як пазли. І знадобиться чимало часу, аби скласти цілісну картинку. Власне, про це каже і сам автор дослідження та відео.

Але можна просто подивитися захоплюючий ролик, де, до речі, завдяки оцифруванню, можна побачити палац Сангушків у Славуті таким, яким він був 100 років тому.

Палац в Славуті був набагато меншим за Ізяславський. Є кілька фото, на яких можна побачити, який вигляд він мав. На світлинах видно і власника – самого Романа Сангушка.

Після від’їзду з Ізяслава він оточив себе охороною. Люди, котрі охороняли в’їзну браму – вишколений спецзагін інгушів, які володіли особливою технікою рукопашного бою.

Та всі ці заходи з охорони не змогли врятувати князя від трагедії. А тут трапилася справжня трагедія. На фото, зробленому 100 років тому, зафіксоване мертве понівечене тіло князя. Його вбили. І вбили жахливо. А самого палацу більше не існує.

На місці, де ще 100 років тому стояв палац, сьогодні – просто ліс. Але за допомогою моделювання дослідники відтворили вигляд цієї споруди. В ній Роман Сангушко жив зі своєю дружиною та двома названими доньками.

У 1917 році в Росії почалася революція. До влади прийшли більшовики. Хвиля народовладдя ще не докотилася до Славути. Але Сангушко розумів, що нічого доброго вона не принесе.

Що було далі? Про всяк випадок Роман Сангушко відправляє всі свої найцінніші речі до Польщі  (там у нього рідня). Але сам він їхати не хоче через відчуття рідної домівки. Це його земля, він тут виріс. І це насправді було його фатальною помилкою.

Одного дня до саду на території палацу увірвалися російські солдати. Це сад був також чимось на кшталт сімейної реліквії, тому що його висаджувала ще прабабця князя Барбара – та, яка збудувала палаци в Славуті та Ізяславі.

Для російських солдатів, накачаних більшовицькою пропагандою, сама постать князівська та його титул перестали бути сакральними. Тому вони спокійно увірвалися в сад та почали рубати та пиляти дерева на дрова.

Князя Романа Сангушка, звісно, це дуже розізлило. Він вийшов, щоб зупинити солдатів, а це, в свою чергу, ще більше їх розізлило. Вони дістали багнети і просто закололи князя в саду. Після цього його тіло прив’язали до коня і возили містом, щоб показати людям, мовляв, дивіться, ці князі для нас більше нічого не значать.

А потім залишили тіло князя Сангушка на лавці. Так, власне, і з’явилося історичне фото.

Що було далі з самим палацом? В нього увірвалися звичайні люди, які жили навколо, почали грабувати будівлю, підпалили її. А через кілька років, коли у Славуті запанувала радянська влада, споруду розібрали на цеглини. І все, що сьогодні лишилося від палацу князя Сангушка, – це залишки кам’яного муру, який оточував дивовижний сад.

Історія Сангушків досі овіяна купою таємниць. Найголовніша загадка – куди зникли незлічені скарби цієї родини? Шедеври мистецтва – картини Рубенса, статуї Мікеланджело. Дивно, але сьогодні дещо з колекції Сангушків з’являється в дуже несподіваних місцях.

Наприклад, знамениті гобелени опинилися в бразильському музеї і визнані там національним надбанням. Килим з палацу в Ізяславі зберігається в Японії. Дуже багато реліквій опинилися в російському Ермітажі.

Деякі речі, які були сакральними цінностями для родини Сангушків, досі знаходять на горищах у місцевих мешканців. Наприклад, ікона Святого Стефана. На ній досі видно 50 отворів від куль. Ікону в 1917 році розстріляли російські солдати та викинули в болото. Її знайшла місцева мешканка і до часів незалежності ховала на горищі. Тепер вона зберігається в музеї міста Острог.

Так само як ікона, в радянську добу була захована вся інформація про родину Сангушків. 70 років про них майже нічого не писали, не згадували, ніби їх ніколи не існувало. Але зараз разом з артефактами ця історія повертається. І цей процес дуже сильно залежить від того, наскільки ми самі цікавимося своєю історією. А вона, як бачимо, насправді крутиться по колу. І російські солдати зараз, 100 років потому, знову роблять те саме, що й їхні предки.

Вірити чи не вірити саме в цю версію історію родини Сангушків та їхнього палацу – вибір кожного. А тим часом в Ізяславі продовжує руйнуватися інший палац Сангушків, від якого залишилися лише стіни, але з часом, якщо не почати його рятувати, може залишитися лише фундамент. Споруду намагалися внести у перелік проєкту “Велика реставрація”, проте через бюрократичну тяганину він туди так і не потрапив.

Відео: зі спільноти ПоСлавутськи