Авторка листівок зі старою архітектурою Хмельницького презентувала свій доробок (ФОТО)

Юлія Трімасова – молода художниця й архітекторка, яка вже понад п’ять років створює унікальні акварельні портрети цегляної архітектури нашого міста початку ХХ століття. На сьогодні у мистецькому доробку пані Юлії дві повноцінних серії листівок – «Хмельницький, якого ми не помічаємо» та «Проскурів. Втрачене».

І хоча офіційний початок творчості датується 2018 роком, перша публічна презентація крафтового мистецтва авторки відбулась тільки у цей вікенд в одній з книгарень міста. Там же художниця представила свою нову листівку – із зображенням будівлі обласного художнього музею.

Першою моделлю для створення акварельного малюнку як замовлення-подарунку стала будівля Хмельницького обласного художнього музею, що на вулиці Проскурівській, 47. Так, цей будинок є також частиною архітектурного ансамблю цегляних пам’яток історії. Зведений у далекому 1903 році, будинок дав прихисток першому у Проскурові промисловому банку. Гроші на споруду, як подарунок дружині, виділив проскурівський купець Давид Ніренберг. Його ініціали «Д» та «Н» і  сьогодні прикрашають фронтон будівлі. 

Саме у 2018 році Юлія Трімасова отримала замовлення на створення акварельної копії будівлі  у подарунок шанувальниці діяльності музею відомій у Хмельницькому науковиці Івзі Заверач. Варто зазначити, що перший доробок пані Івга принесла на презентацію, для порівняння й ознайомлення.

Авторка під час презентації зазначила, що у своєму захопленні користується напрацюванням відомого краєзнавця, науковця Сергія Єсюніна. Саме з його праць про місто вона  дізналась, що у теперішньої будівлі ХОХМ є будинок-близнюк: колишній готель «Сільва». В архітектурі споруди повторюються Г-подібне планування, розміри і форма вікон, декор та чимало інших деталей. Єдиною відмінністю була наявність у готелю «Сільва» мансарди. У 1970-х роках замість мансарди надбудували третій поверх без жодного художнього оздоблення, і повна схожість між будинками перестала бути помітною.

На питання, чому у своїй творчості пані Трімасова звернулась саме до акварелі – техніки графіки досить складної, яка не терпить помилок, авторка підкреслила, що саме акварельна фарба найбільш точно передає романтику й «родзинки» архітектури цих будівель. Крім того, саме акварель надає особливої прозорості й невідчутності ніби важкого цегляного стилю:

Спершу натхнення, коли нічого не хочеться, окрім невимовного бажання малювати. Коли малюю, я наче перебуваю в своєму власному світі, де не має проблем. Також присутнє відчуття відповідальності, я дуже самокритична і хочеться, щоб на папері будівля виглядала так, як в моїй уяві. Кожна нова робота, наче нове створіння, яке з’явилось на світ. Після того, як я завершую роботу, дуже люблю на наступний ранок бігти до малюнку і роздивлятись його, – коментує авторка.

Захоплення унікальністю рідної архітектури авторка «діагностувала» в себе у студентські роки у Києві, коли наше місто, на жаль, багато у кого асоціювалась хіба що з речовим ринком. Так пані Юлія акцентує, що дійсно Хмельницький – не таке історичне місто, як Львів, Івано-Франківськи чи Київ, проте воно має свою прекрасну архітектуру та неповторний цегляний стиль збережених єврейських будиночків.

Її професійна діяльність в царині місторозбудови почалась зі створення дизайн-коду вулиць Проскурівської та Подільської. Під час цієї роботи художниця почала помічати декоративні елементи історичних будівель міста, на які ніколи раніше не звертала уваги.

Далі була перша рукотворна листівка, далі – пошуки унікального авторського стилю й мініекспозиція з листівок на робочому місці Юлії. І от листівки з Проскуровом побачив натхненник проєкту Сергій Єсюнін й зауважив, що ці речі мають стати доступними громаді.

Так на світ з’явилась перша серія листівок «Хмельницький, якого ми не помічаємо». Ми ж дійсно кожного дня пробігаємо повз знайомі будівлі і не бачимо красу їхньої архітектури. А варто всього лише зупинитись, уважно розгледіти та побачити її. А вже потім був «Проскурів. Втрачене». Усі листівки я друкувала вдома на власному принтері, усе вручну обрізала, підібрала папір, який був максимально схожий на акварельний. Також я власноруч робила конвертики з матової кальки, на якій обожнювала креслити під час навчання в університеті, – розповіла пані Юлія.

Повномасштабне вторгнення внесло свої корективи у щодення Юлії. Попри внутрішню боротьбу з собою за натхнення, художниця прийняла рішення творити далі на користь ЗСУ. Так, художниця оцифрувала усі листівки та змінила дизайн оформлення зворотної сторони, звернулась в поліграфію. Сьогодні усі кошти від продажу листівок Юлія передає фонду «Волонтери Поділля» для купівлі турнікетів для наших захисників.

На сьогодні художницею створено 43 авторські портрети будівель Хмельницького, 35 листівок – надруковані в поліграфії та 8 листівок – намальовані на замовлення й подаровані.

Листівки з неймовірною архітектурою нашого міста можна придбати у «Книжковій полиці», «Просто книгарні», Туристично-інформаційному центрі міста та через інстаграм-акаунт авторки.