Як у Хмельницькому центр ділили

Одразу доведеться розчарувати тих, хто вже приготувався почитати щось «гаряченьке» та заніс пальці над клавіатурою або екраном телефона, щоб писати обурені коментарі про теперішню владу Хмельницького. Ми ж бо продовжуємо нашу рубрику «Гортаючи старі підшивки» та розповідаємо про те… Власне, про те, що з роками нічого не змінюється і завжди є ті, хто хоче увірвати ласий шматок, на якому можна заробити трохи (або й багато) грошей. І це не лише реалії сучасності, а й два десятки років тому було так само, адже саме одну з хмельницьких газет випуску 2005 року ми сьогодні аналізуємо.

Стаття під назвою «У чию власність потрапить центр міста» була опублікована у двох березневих номерах газети «Урядовий кур’єр», яку нам дозволили погортати у Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді. Наразі важко сказати, для чого досить невелику публікацію розтягнули на два номери, ймовірно, таким чином зацікавлювали читачів. Але не в цьому суть, звісно.

Про що йдеться у публікації? Про те, що на 23 позачерговій сесії депутати Хмельницької міської ради «ухвалили рішення просити обласну раду передати в комунальну власність деякі об’єкти обласного підпорядкування». Перелік об’єктів, що їх влада Хмельницького хотіла взяти під свою «опіку», досить… вагомий. Тут і обласна філармонія, і театр ляльок (про дорослу прем’єру у новому-старому приміщенні закладу ми писали в минулому нашому огляді), і «Кіновідеопрокат», і низка центрів: еколого-натуралістичний, фізичного виховання, науково-технічної творчості молоді тощо. Оце «тощо», звісно, теж цікаве, але знайти, як то кажуть, кінці зараз досить складно, бо, до прикладу, на сайті Хмельницької міської ради архіви рішень сесій, хоч і починаються з 2001 року, але є вони там не всі.

Звісно, можна спробувати пошукати архіви рішень деінде, але ж мета нашої рубрики не в цьому. Тому будемо сподіватися, що для публікації автор статті відібрав і згадав у ній найцікавіші об’єкти, на які заглядалася влада Хмельницького, нагадаємо, 20 років тому.

Чому взагалі цю тему підняли у виданні, яке на той час вважалося опозиційним до влади? (Про це ми розкажемо згодом). Тому що мали наочний приклад, що буває з майном, яке нібито беруть у комунальну власність міста, а насправді віддають «окремим людям чи групам осіб, які намагаються взяти під свій контроль ласі шматки, які розташовані в центрі міста, і в майбутньому приватизуються». Це – цитата з тексту, а далі – реальний приклад, як це буває і що з того виходить. 

1990-й рік. При владі Михайло Чекман, спочатку голова Хмельницької міської ради народних депутатів, а від 1998 року — Хмельницький міський голова. Хмельницька міськрада просить владу області передати приміщення колишньої обласної друкарні в центрі міста, на вулиці Володимирській, 49, в міську комунальну власність для створення міської друкарні.

«Прохання задовольнили. Вже через півроку вона запрацювала, а згодом виросла в одне з найбільших поліграфічних підприємств області. До 2002 року друкарня була рентабельним госпрозрахунковим підприємством, на якому працювало майже 50 чоловік»,– йдеться у статті.

У липні 2002 року Михайло Чекман з дружиною гинуть внаслідок ДТП, влада у Хмельницькому змінюється, і, відповідно, змінюються підходи до використання комунального майна. Далі – цитата:

«Виконком вирішив упорядкувати використання комунального майна, в тому числі друкарні. Якби йшлося про збиткове підприємство, то це було б зрозуміло, а тут – процвітаюче. Видно, комусь із владних осіб впало в око добротне приміщення, яке можна було б використати в інших цілях – наприклад, під черговий нічний ресторанчик. Заволодіти ним легко – довести друкарню до банкрутства».

Далі – історія про те, як друкарню таки розорили, призначивши на керівні посади людей, далеких і від поліграфічної справи, і від виробництва. За рік друкарня вже мала купу боргів, як перед працівниками, так і перед постачальниками. Далі – ще одна заміна керівника, яка суттєво ситуацію не змінила. І, як результат, на початку 2005 року у друкарні запрацювала комісія з ліквідації.

Десь тоді, у 2005 році, ймовірно, на можливості мати в обласному центрі свою друкарню й поставили великий та жирний хрест. Чому це було так важливо тоді? Тому що «20 газет міської та обласної сфер друкуються за межами області – у Вінниці, Львові, Тернополі, Рівному, Чернівцях. Тільки за рахунок податків область щорічно недоотримує понад 300 тисяч гривень».

Наскільки критичною була на той момент, 20 років тому, втрата 300 тисяч для бюджету, який, за словами автора статті, на 2,7 мільйона був менший, ніж у 2004-му, наразі трохи важко судити. Теперішні бюджети Хмельницького обчислюються зовсім іншими сумами. До прикладу, за результатами останньої сесії ХМР на підтримку сил оборони, комунальникам, на енергозбереження, медицину, освіту, будівництво укриттів, матеріальну допомогу тощо спрямували майже 250 мільйонів гривень. І це суто те, що вдалося розподілити завдяки перевиконанню бюджету.

Станом на тепер, «місцевих» друкованих видань у Хмельницькому можна придбати аж три: «Подільські вісті», «Проскурів» та «Сімейну». Саме стільки запропонували у кіоску з пресою. Всі вони так і друкуються за межами області.

Не будемо стверджувати, що решта закрилися виключно через те, що у Хмельницькому немає своєї друкарні – у кожного видавця, напевно, були свої причини припинити діяльність у сфері друкованих ЗМІ. Але друкарня – це ж не тільки газети, журнали, це ще купа можливостей, на яких можна заробляти гроші. Гроші – для бюджету, за умови, що друкарня – комунальна. Кількість приватних поліграфічних підприємств, які успішно працюють наразі у Хмельницькому, – зайве тому підтвердження.

Згадується у статті також приміщення обласного бібліотечного колектора, яке дуже хотіли звільнити, щоб розмістити у ньому служби міської влади. Зрештою, пише автор, «додовбали» листами та судами до того, що установі, яка на початку 2000-х комплектувала літературою бібліотеки шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, підприємств, свої бібліотеки, залишили лише третину приміщення, 45 квадратних метрів.

Ще одна будівля, про яку йдеться у статті, розташована на вулиці Проскурівській, 17. Там на початку 2000 років розміщувалися обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді, а також управління у справах преси та інформації ОДА. Будівля ця відома хмельничанам тим, що одну з її частин декілька разів “реставрували” та дореставрувалися зрештою до того, що спотворили фасад історичної будівлі, обклавши її плиткою. Перший поверх будівлі наразі повністю віддано під бізнес, а на другому розміщується один з корпусів медичного училища.

«На прикладі друкарні можна уявити, що станеться через кілька років з перерахованими на початку статті об’єктами, якщо вони перейдуть у комунальну власність міста», – пише автор статті.

З іншого боку, ніхто не знає, що було б, до прикладу, з кінотеатром «Планета», який разом з фірмою «Кіновідеопрокат» у комунальну власність міста Хмельницького перейшов лише у 2024 році у вже частково зруйнованому, принаймні зсередини, та геть неприбутковому стані. Можливо, його доля була б кращою, ніж у колишньої міської друкарні.

Складно дискутувати й про те, хто виграв від того, що «Дитячий світ», який згадується у публікації, також став комунальною власністю Хмельницької міської ради. Влада міста, однозначно, виграла, бо, як мінімум, має там майданчик для проведення різноманітних заходів та доходи від оренди, оскільки будівля перебуває на балансі КП «Агенція муніципальної нерухомості». Підприємці, які багато років там орендували площу і зрештою залишилися на вулиці, напевно, програли. Що має з того громада? Відремонтовану за грантові кошти та візуально привабливішу, ніж раніше, будівлю, яку, щоправда, роками псують одвічні калюжі біля входу і з якими, схоже, ніхто не планує нічого робити.

А про будівлю кінотеатру ім. Т. Шевченка, про яку теж йдеться у статті, напишемо іншим разом, адже там є про що поговорити. А ми вже й так написали забагато. Тож – стежте за тим, як ми гортаємо підшивки.

Дякуємо Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді за можливість погортати підшивки та згадати, чим переймалися хмельничани кілька десятиліть тому.

Всі новини на одному каналі в Google News 
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook